Гармонiя з хаосу
Фото: Тетяна Василенко, Максим Шумілін, Ольга Закревська, Annie Lesser

Гармонiя з хаосу

Гурт «ДахаБраха» — найвідоміший український культурний продукт, експортна доля якого суттєво перевищує внутрішню. Свій жанр музиканти визначають як етно-хаос і творять на сцені власний світ, який затягує й захоплює.

«ДахаБраху» простіше застати десь на гастролях в Америці чи Європі, ніж в Україні. А зібрати всіх чотирьох учасників разом майже неможливо. Ось і мені вдалося «піймати» лише одного — Марка Галаневича, єдиного чоловіка гурту й головного давця інтерв’ю. За словами Марка, дівчата — Iрина Коваленко, Олена Цибульська, Нiна Гаренецька — більше люблять співати, аніж розмовляти. За освітою вони етнографи й зналися ще зі шкільних років, коли співали в художніх колективах. 

ДахаБраха

Гурт «ДахаБраха» виріс із театру «Дах», незмінним керівником якого є Влад Троїцький, організатор «Гогольfest» та ідейний натхненник колективів Nova Opera, «ЦеШо» та ще одного успішного культурного продукту — дівочого фрік-кабаре Dakh Daughters. До речі, Ніна Гаренецька грає і в ньому. На час нашої з Марком розмови Dakh Daughters підкорювали США й Канаду, збираючи переповнені зали та захоплені відгуки преси. 

«ДахаБраха» виконує українські народні пісні під акомпанемент віолончелі, акордеону й ударних усіх народів світу, причім тексти складно розібрати навіть українцям через кількість архаїзмів, діалектизмів і специфічну манеру співу. Їхня «Шо з-под дуба» стала найвідомішою композицією з репертуару — вона звучить у саундтреку до серіалу «Фарго», а Девід Бекхем голиться під неї у рекламному ролику свого бренда. Серед фанатів гурту — Метт Ґрейнінґ, творець «Сімпсонів», який не пропускає жодного виступу колективу в Лос-Анджелесі.

Коли Марко намагається згадати всі міста, де гурт гастролював, йому це складно. Та й всі фестивалі не перелічити — вони відіграли на понад трьох десятків, серед яких справжні «монстри»: британський «Гластонбері», угорський «Сігет», каліфорнійський Desert Daze.

— Марку, ви постійно в дорозі. Чи не втомилися від цього?

— Ніхто не знає, скільки це триватиме — все в цьому світі змінюється. Наразі ми цікаві й потрібні. Запрошують — їдемо. Визнаю, у сімейному плані все це складно — дітки, а їх у мене двоє, хочуть уваги батьків. (Дружина Марка Наталя Біда є учасницею Dakh Daughters. — Прим. авт.) Перед новорічними святами всі зробили перерву, щоби побути з рідними.

Усе плануємо задовго наперед, навіть час на створення нових пісень. Наступна наша здибанка — наприкінці лютого, попрацюємо над другою половиною нового альбому. Етап творення завжди відбувається в театрі «Дах» — це наше місце сили.

Марко Галаневич ДахаБраха

— Чим вам запам’ятався 2018-й?
  

— Ми зробили прекрасний тур Україною і вкотре переконалися, як нам не вистачає українського глядача. Збирали повні зали з уважною, дуже емоційною публікою — відкритою, щирою. І рідний для «ДахаБраха» Київ надзвичайно потішив — тут ми дали два аншлагові концерти. 
Не знаю, чи ставитимете ви мені запитання щодо планів… 2019 рік у нас уже розписаний — знову гастролі у Франції, США, Канаді. Але все ж таки зробимо один великий концерт у київському Палаці спорту 6 грудня. Будемо справжніми зірками. (Посміхається.) Хочемо, щоби вмістилися всі наші друзі, родичі, знайомі, яких обов’язково запросимо. 
А ще в колективі відбулася чудова подія — наша Іринка народила дитинку. Ми з малям уже відпрацювали два американських тури. 

— На всіх континентах уже побували?

— Не були тільки в Африці. До речі, недавно трапилася потішна історія. Після нашого виступу на фестивалі в Каліфорнії один темношкірий музикант зізнався у своїй прихильності. Мовляв, ви ж «ДахаБраха», ви круті, я вас люблю ще з того фестивалю в Нігерії. Ага, на якому нас не було. А от скільки об’їхали міст, навіть не знаю. Країн — десь зо тридцять п’ять буде.
  
— Можете пригадати найдивнішу реакцію публіки на ваші виступи? 

— Це було в Китаї. Та країна видалася якоюсь чужою планетою. Інші люди, звичаї плюс те, що ми називаємо «совок». Наприклад, зал починав плескати тільки після оплесків ведучої концерту. Так, ніби показали: можна!
Ми не відчували обміну енергією. Місцеві звукотехніки підбігли після концерту, кажуть: «Це успіх, це неймовірно!». А ми такі: «Точно?». 

Ще там була дівчинка рочків трьох, яка реагувала дуже жваво, плескала, а дідусь із бабусею постійно її стримували. І раптом вона вистрибнула до сцени й почала танцювати. Миттєво підбігли працівники, всадовили її на місце, насварили дорослих. На нас це справило гнітюче враження. Усі мають сидіти з руками на колінцях. Дивишся — і серце крається. Ніби змалку людей привчають не висовуватися. Не знаю, чи це конфуціанська традиція, чи комуністична, чи суміш всього докупи. Ми звикли до бурхливих оплесків, емоційної публіки, яка стоїть у довгих чергах за автографом і розкуповує диски. 

— «ДахаБраха» родом з театру. Я добре пам’ятаю трилогію «Україна містична», де чи не єдиними словами у виставах були тексти пісень, які ви виконували. Сумуєте за театром?
  

— Це був величезний досвід — впевнений, що для нас чотирьох. Театр мене багато в чому сформував як особистість, і я згадую його з приємністю. Скажімо, десять аншлагових вистав «Прологу до Макбета» у лондонському в «Барбiкан-центрi», куди привозять з усього свiту лише найкраще. Але життя музиканта таке насичене, що не дає сумувати. Я звик себе налаштовувати жити сьогоденням, радіти й дякувати Господеві та всім причетним за те, що маю зараз. Мене все влаштовує, і я щаслива людина.

дахабраха театр дах

— Театр, зрештою, не зник — «ДахаБраха» бере участь у проектах Влада Троїцького в межах «Гогольfest». Та й сильна візуальна складова у ваших виступах є — взяти хоча б образи. 

— Так, музичні критики і за кордоном, і тут, зазначають, що у наших виступах присутній театральний бекграунд, хоча ми просто сидимо. Але у побудові концерту, наших жестах руками відчутний саме театральний досвід. Любимо цікаву картинку — коли виступаємо в Україні, використовуємо 3D-мапінг, світлові проекції. В тури не возимо, бо це дорого. Тому балуємо відеорядом тільки українців. 

— Хто для вас Влад Троїцький зараз?
  

— Це наш учитель, товариш. Це людина, на яку ми орієнтуємося в багатьох сферах. Естетичний смак Влада для нас дуже важливий, тому граємо йому нові пісні. Іноді випускали щось таке, що йому не дуже подобалося. Наприклад, «Шо з-под дуба» — та, яку ми грали на BBC, що в саундтреку «Фарго» і рекламі Девіда Бекхема. Ми познайомилися з Владом ще у 2002 році. Після першої розмови з ним я зрозумів, що за цією людиною готовий іти. Він дуже відкритий. Особистість величезного масштабу, яка здатна краще за нас самих оцінити всю глибину української культури, її потенціал, побачити її в розвитку, в контексті світу. Те, що він створює за своїх умов, — а в нього немає ні спонсорської підтримки, ні мистецького центру — вражає. 

— Відчуваєте себе носіями, хранителями традицій? Адже тексти майже всіх ваших композицій народні.

— Відчуваємо дотичність до традицій. Проте говорити, що ми хранителі, було би нечесно. Фольклор — наше натхнення, сила, яка дає нам змогу творити щось нове. Носії, мабуть, так — адже основа етнічна, українська. У дев’яноста відсотків міст, де ми виступаємо за межами України, наша музика — це вперше щось звучить українське. Це щеплення до українського. Люди нам пишуть, що після концерту більше цікавляться Україною, стежать за новинами, глибше знайомляться з культурою. Для багатьох «ДахаБраха» стає уособленням нашої країни. Тому вважаємо, що маємо місію — несемо один із проявів української культури.
За кордоном наша музика — це щеплення до українського. Для багатьох «ДахаБраха» стає уособленням нашої країни. Тому вважаємо, що маємо місію — несемо один із проявів української культури. 

— Виходить, Україна — все ще біла пляма на глобусі?

— Нам «тут» здається, що нас «там» усі знають. Насправді потрібно ще дуже багато працювати. Візьмемо до прикладу Росію, бо будемо ще довго себе порівнювати з нею. Російська культурна експансія почалася ще на початку ХХ століття — балет, класична музика, театр — це все сталі бренди. Нам до цього рівня ще багато презентувати себе… 

Після концертів ми піднімаємо український прапор і говоримо важливі речі — про агресію, війну. Пару фраз, щоб не перетворювати виступи на політичні акції. Але для нас важливо дати людям сигнал. На жаль, в інформаційному просторі багатьох країн України не існує. Тому намагаємося робити, що можемо.

Гогольfest дахабраха театр дах влад троїцький

— Колективу «ДахаБраха» вже 13 років. Як вам відчувається, був ваш шлях до успіху простим чи тернистим?


— Він якийсь інакший. Для музикантів найпростіший шлях до успіху — через телевізор. Не можу сказати, що ми відмовлялися від «ящика», — нас просто туди не запрошували, не формат. Проте у нас не було прагнення щось доводити, завойовувати всі сцени, отримувати нагороди. Ми не співали, тримаючи в голові думки про визнання. Нам подобалося робити нашу музику, виступати перед людьми. Я щось почав дуже нескромно розповідати, які ми скромні. (Сміється.) Але так, я вважаю, що ми успішні.

Три персональних запитання до Ірини Коваленко, Ніни Гаренецької й Олени Цибульської

Iрина Коваленко НIна Гаренецька Олена Цибульська
   

Iрина Коваленко.  

Пані Ірино, як це — гастролювати з немовлям? 

— Спершу здавалося, що буде нескладно, але з народженням дитинки всі мої уявлення про те, що я супержінка і все у мене під контролем, залишилися десь уві сні. Думка про гастролі, які мали відбутися за півтора місяці, засмучувала, ще й моїй мамі не дали візу до США, а я розраховувала на її допомогу. Доводилося шукати бебісітерів на час концертів. На щастя, зараз мама може їздити зі мною.

Я дуже вдячна моїм колегам, які мають досвід батьківства. Вони підтримували та допомагали, співали колискові та розважали маля. Під час виступу я не думаю про дитину, бо то є інший вимір, космос. Сідаю на своє місце на сцені, заплющую очі, й лечу... Відбувається магія між глядачем і нами. Але після останніх акордів я вже мама! Лечу до своєї Софійки, бо відчуття таке, що півжиття її не бачила.

Ніна Гаренецька.

 
Пані Ніно, Чи складно бути солісткою одразу в двох гуртах? 

— Це непросто, адже забирає дуже багато часу й сил. Віддача має бути вдвічі більшою. Але мені надзвичайно цікаво — це дуже різні самобутні гурти, які утворилися під одним дахом, під впливом однієї людини — Влада Троїцького. Можливо, ми дещо подібні, адже є однією великою родиною. Участь у цих двох проектах —  можливість краще пізнати й розвивати себе. Різняться вони насамперед енергією. Бурхлива енергія «ДахаБрахи» підживлюється давніми обрядовими, ритуальними піснями наших пращурів із надпотужним національним кодом. А фрік-кабаре Dakh Daughters має енергію вільних креативних людей, сильних дівчат, яких не спинити.

Олена Цибульська.

Пані Олено, ви викладали спів в університеті Шевченка. Чи спадає часом на думку, що колись повернетеся до викладання? 
   

— Ніхто не знає, що він робитиме завтра, за місяць, за рік. Ми можемо планувати, кудись бігти, але В долі на нас інші плани. Тож я не говоритиму, що не повернуся до викладання. Вісім років в Інституті філології промайнули як один день. Я познайомилася з чудовими людьми, неймовірними викладачами, примножила друзів. Робота зі студентами — неабиякий досвід, що насамперед вимагає роботи над собою. І зараз я неймовірно пишаюся досягненнями студентів, яких знала.

Спілкувалася Марина Гудзевата

На початок

© 2018 ТОВ "ІВЕНТ ЮКРЕН ГРУП", інтернет видання - «EVENT UKRAINE». Всі права захищені.


Вся інформація, розміщена на даному веб-сайті, включаючи: логотипи, торгові марки, тексти, назви, зміст, програмне забезпечення, ілюстрації, фотографії і зображення, є об’єктами авторського права та суміжних прав і охороняються Законом України «Про авторське право та суміжні права». Використання матеріалів даного сайту можливе тільки за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на інтернет видання - «EVENT UKRAINE». Веб-сайти або сторінки, на які вказані посилання, зазначені виключно з інформаційною метою. ТОВ «ІВЕНТ ЮКРЕЙН ГРУП» не несе відповідальності за інформацію, розміщену на даних сторінках або веб-сайтах, які належать третім особам, також не несе відповідальності за будь-яку шкоду, що виникла у користувача в  результаті відвідування даних веб-сайтів по зазначених посиланнях.

Натисніть ENTER або на вільну область, щоб закрити вікно