Червоні вітрила Лариси Непочатової
Досьє
Освіта, науковий ступiнь:
Київський інститут інженерів цивільної авіації, кандидат технічних наук.Знак зодiаку:
Риби.Досягнення:
Лауреат національних відзнак – «Підприємець року», «Людина року», «Жінка III тисячоліття», «Фінансовий Олімп» у різні роки, член Міжнародної АСОЦІАЦІЇ жінок в авіації (IAWA).Хобi:
гольф, капітан київського гольф-клубу «ГольфСтрім».Складники успiху:
смілива мрія та велике бажання її досягнути.Рiдне мiсто:
Тернопіль. Першi заробленi грошi: з 14 до 16 років працювала моделлю – демонструвала модний одяг на подіумі.Новi знання:
німецька мова.Є кілька універсальних джерел підзарядки наших внутрішніх батарейок: подорожі, музика, творчість, спілкування з людьми-енерджайзерами. Енергетичного заряду Лариси Непочатової, голови наглядової ради страхового товариства «Бусин», певно, було б достатньо, щоб запустити в космос невеличкий шатл. Кількох годин спілкування з цією неймовірною людиною цілком вистачить, щоб повірити: життя – це конструктор, який ти складаєш виключно власноруч.
У кожного в житті – свої знаки: в когось чорна кішка, у когось – посмішка випадкового перехожого. У Лариси Непочатової – червоні вітрила – ті самі, з однойменної книги Олександра Гріна. Зрештою, це її улюблена книга, і головний її зміст вона розуміє по-своєму: хтось сидить на березі й роками чекає на диво, а хтось купує корабель, ставить на нього червоні вітрила, виходить у море, і мрія стає реальністю. Непочатова голосує за другий, рукотворний шлях щастя, яким сама крокує життям. Проте коли одного разу вона опинилася у місці своєї дитячої мрії – на острові Тенерифе – і раптово побачила у бухті, як до неї пливе білий корабель з червоними вітрилами, навіть вона, людина раціональна й прагматична, була вражена. Якщо Всесвіт і посилає нам свої знаки у прагненні підтвердити: «Ти на вірному шляху!», то це був саме він. Про те, як віднайти свій шлях, що веде до успіху та розмаїття життя, ми розмовляли з Ларисою Михайлівною чудового осіннього дня.
– Пані Ларисо, є думка, що кожна людина приходить у цей світ зі своєю долею, і всі ключові події в її житті вже прописано десь там – на небесах. Наскільки, на ваш погляд, наше життя залежить від нас самих і наскільки від обставин – долі?
– Якщо Бог щось і посилає, то це життя та здоров’я. Усе інше людина будує сама. Життя – це конструктор, який ти збираєш своїми руками. Можливо, це комусь і не сподобається, але ви маєте таке життя, яке самі захотіли. А починається все з бажання, мрії. Найбільша проблема сучасних людей в тому, що вони майже припинили мріяти, а без мрії людина сумнівно, що відбудеться в житті. Цю рису – здатність мріяти сміливо й активно – важливо виховувати з дитинства. Пояснити дитині – бажано на власному прикладі, – що розмір мрії має значення. Мрієш про великий будинок – матимеш великий будинок, мрієш про маленьку двокімнатну квартирку – будеш мати саме її. Важливо широко відчиняти двері власних бажань, показати дітям – світ різний, не варто боятися власних мрій, і тоді вони з часом здійсняться. До речі, це питання – «Яка у вас мрія?» – я ставлю людям, коли приймаю на роботу. Воно для мене маркер потенціалу людини. Якщо є мрія, є наявне прагнення її досягти – отже, є стимул конструювати власне життя. І тоді задумане стає реальністю! Якщо мрії немає – про що взагалі з людиною можна говорити?!
– Отже, формула успіху – це велика мрія, помножена на активне прагнення її здійснити?
– І ще – на постійне навчання. Стіни сучасних офісів керівників прикрашені сертифікатами про підвищення кваліфікації – і це дуже правильно. Це означає, що людина вчиться, рухається далі. Освіта – це базовий мінімум, з якого ти починаєш рух. А те, як складеться далі твій життєвий конструктор, залежить від кроків у бік навчання, розвитку, жаги до нового.
– З огляду на те, що за освітою ви – інженер цивільної авіації, мабуть, з дитинства мріяли про небо та літаки?
– Скажімо так, мене завжди більш цікавила технічна частина життя. Хоча гуманітарні й художні дисципліни також були на рівні – маю музичну освіту, писала вірші, захоплювалася народними танцями, проте не сприймала всю цю творчість серйозно. Королевою наук весь час вважала математику, найгарнішу та найгармонійнішу з усіх. Від розв’язання складного рівняння, між іншим, можна отримувати величезний кайф – технарі мене зрозуміють. Проте мої інтереси завжди були різнобічні. Оскільки предмети у виші давалися легко, то залишався вільний час і для курсів гідів, які я закінчила, і для школи перекладачів із спеціалізації «англійська мова», і для занять з водіння авто. Я повсякчас відвідувала усілякі курси. І це також один з моїх життєвих принципів – життя має бути розмальовано в максимальну кількість кольорів: що їх більше, то воно цікавіше.
– За якими принципами, окрім наявності в людини мрії, ви підбираєте команду?
– Важливо, щоб колектив складався з однодумців – людей, яких об’єднує ідея і бажання зробити гарну справу, досягти в ній успіху. А ще – принциповий культурологічній рівень людини. У неї за плечима може бути купа курсів, кілька вищих освіт, але за культурологічним рівнем ми можемо перебувати геть на різних полюсах. Я маю на увазі вміння спілкуватися на певному рівні, знання та досвід у різних сферах життя, орієнтир на сім’ю та базові цінності. Адже якщо чоловік, скажімо, в офісі кидає оком на всіх дівчат, сумнівно, що мені підійде його культурологічний рівень. Окрім цього, я завжди цікавлюся думкою колективу, для мене надто важливо: чи зможе нова людина влитися в команду. Трапляється, що новий співробітник, незважаючи на чудову освіту та рівень знань, не сприймається більшістю колег. Цей фактор є для мене вирішальним.
– Що вас надихає в цьому житті? Яка думка зранку викликає посмішку, бажання вставати й творити новий день?
– Коли немає настрою, дуже заряджає музика. Мене часто можна побачити в навушниках, я слухаю її скрізь: в машині, на прогулянці, в літаку. Люблю усіляку музику – від класики Моцарта до композицій сучасних українських виконавців, фаворити – гурти «Без обмежень», «Океан Ельзи». Музика – це мій камертон, який налаштовує день і настрій на позитивну тональність. Окрім цього, маю чудовий вид із вікна свого будинку. Я колекціоную і власноруч вирощую троянди – їх у мене понад 50 сортів. Музика, розарій за вікном і моя родина гарантовано надихають на новий день.
– Пані Ларисо, ви керуєте великою компанією, подорожуєте, головуєте в київському гольф-клубі, вчите німецьку, вирощуєте троянди і навіть готуєте страви вдома для чоловіка. Поділіться, будь ласка, секретами вдалого тайм-менеджменту – як встигати все?
– Розставляти пріоритети та розвивати в собі багатозадачність. Приміром, ви готуєте борщ. Ви можете поставити варити м’ясо, скласти руки й годину чекати, допоки воно звариться, а можете паралельно прокрутити м’ясо на котлети, розпочати приготування десерту. Я виконую кілька справ паралельно. У мене завжди працюють чотири конфорки – і в приватному житті, і в бізнесі. Однак є нюанс: здатність робити кілька справ одночасно – природна особливість жінок, чоловіки не мають такої здібності, вони сфокусовані на одному завданні. Щодо розподілу часу – найбільша бізнес-активність у мене припадає на другу половину дня. Ритм життя в нашому бізнесі налаштований на західну півкулю – США, країни Західної Європи, а вони прокидаються дещо пізніше, тому до 11.00 мені нема чого робити в офісі. Зате після 20.00 починається активність: зустрічі, перемовини. Отже, ранок – не мій час. Я – сова, і в першій половині дня маю щастя поспати.
– Як обираєте рішення? Що робите, коли не можете знайти потрібну відповідь?
– Як казав мій улюблений Стів Джобс: «Думай інакше», і ви віднайдете правильне рішення. Дуже допомагає визначитися обговорення своїх ідей і міркувань з партнером, другом, чоловіком. Інший варіант – думки можна прописати: це також їх структурує і додає ясності. Зазвичай влучні відповіді на запитання з’являються на пасиві, адже є активне мислення, коли ти напружено щось обмірковуєш, а є пасив, коли ти перемикаєшся на будь-що – комп’ютерні ігри, миття посуду або музику. Ти відволікаєшся і незабаром наче осяяння отримуєш правильну думку.
Спілкувалася Вікторія Куриленко