Iнженер людського тіла: інтерв’ю з Дрором Селіктаром

На початку ХХ століття російський вчений Олександр Максимов під час досліджень процесу кровотворення вперше запровадив термін «стовбурові клітини». Пізніше вченими було доведено наявність не лише кровотворних таких клітин. Нині наукові розробки в цій галузі пішли далеко вперед. Стовбурові клітини як основа самопідтримки й оновлення організму стали об’єктом досліджень біоінженерії та регенеративної медицини. Уже сьогодні вчені штучно вирощують людські органи, придатні для пересадки. Проте, за словами Дрора Селіктара, майбутнє біоінженерії в тому, аби запобігати розвитку хвороб, навчившись контролювати оновлення клітин і програмувати цю регенерацію всередині людського організму.

— Пане Селіктаре, чим наразі може пишатися біоінженерія?

— Останні кілька років я з хвилюванням спостерігаю за прогресом у вивченні стовбурових клітин і тішуся з того, що новітні відкриття неквапливо, але впевнено починають використовуватися в сучасній медицині. Я бачу прикладну користь таких досліджень. Наприклад, за допомогою цих клітин можна регенерувати тканини серця, печінки, нирок. Звісно, масштаби поки що не такі, які потребуються, але це питання часу. Сьогодні проводяться експерименти щодо застосування стовбурових клітин для лікування пошкоджених тканин. Це захоплює й надихає.

— Як розвиватиметься біоінженерія? Яким буде її практичне застосування в медицині?

— Як на мене, то незабаром постане потреба розв’язати проблеми щодо практичних застосувань конкретних розробок у лікарнях. Тут є ціла низка складних завдань. Одне з них — створити продукт, безпечний для широкого кола пацієнтів.

У різних людей можуть бути різні реакції на препарат. Наприклад, у пацієнта старшого віку може не виявитися такої самої здатності до регенерації тканин, як у когось молодого. Такі нюанси мають бути визначені в стислі терміни. І ми, біоінженери, мусимо принаймні спробувати створити універсальні продукти, які будуть дієвими для всіх пацієнтів.

А ще ми працюємо над діагностикою, яка виходить за межі медикаментозної терапії. Змога швидко, ефективно, з низькими витратами поставити діагноз — це теж завдання біоінженерії.

Окрім того, розробляємо ліки, які не є хімічними речовинами, натомість — продуктами біотехнологій. Виходить, що біотехнологічна інженерія враховує потреби фармацевтики, адже уможливлює виробництво нових біопрепаратів. Насправді їх не так легко зробити, але це вже інше питання.

— Ваші наукові дослідження в галузі інженерії тканин і регенеративної медицини вже дали приголомшливі результати. Я маю на увазі новий біоматеріал Gerlin. Розкажіть про нього докладніше, будь ласка.

— Ми розробили Gerlin в моїй лабораторії в університеті Техніон, що в Хайфі. Цей матеріал насправді унікальний, адже може бути імплантований в тіло людини. В організмі він розпадається, а ми можемо контролювати швидкість розпаду. Під час цього процесу Gerlin взаємодіє зі стовбуровими клітинами людини в тій частині тіла, куди він вводиться. Це стимулює відновлення тканини.

Найефективніше Gerlin застосовується для лікування травм хряща в колінному суглобі.  Ушкодження хряща можуть привести до дегенерації суглоба, а це означає його заміну на металевий або пластиковий, термін служби яких не більше ніж 10 років.

Натомість ми можемо втрутитися в процес ранньої дегенерації й запобігти руйнуванню суглоба. Він відновиться після імплантації матеріалу протягом року.

Ми почали тестування цього матеріалу 2009 року на 100 пацієнтах і отримали чудові результати. Сьогодні ми дуже близькі до завершення основного дослідження і до можливості постачати цей матеріал у лікарні. В Європі його вже сертифіковано, у Штатах — у процесі. В Ізраїлі вже роблять такі операції. Клінічні дослідження матеріалу Gerlin також проводяться в Ізраїлі, Європі та Сполучених Штатах.

— Яким ви бачите майбутнє регенеративної медицини? Як розвиватиметься 3D-друк тканин? Чи будуть ці технології доступні широким масам?

— Щодо 3D-друку, то він надто дорогий. Це дуже персоналізована технологія, яка має реалізовуватися в певному виробничому середовищі.

Проте гадаю, що майбутнє регенеративної медицини не так у друці нових тканин і органів, як у запобіганні хворобам на ранньому етапі. Саме ці превентивні технології матимуть набагато ширше застосування серед усіх верств населення. Сподіваюся, держави підтримуватимуть такі програми для лікарень.

— Якою ви бачите майбутню демографічну ситуацію на планеті? Як оцінюєте ймовірну тривалість життя людей, якщо зважати на розвиток біоінженерії?

— Тривалість життя — це тільки один аспект, головне — його якість. Ми, вчені, прагнемо розробляти технології, які можуть застосовуватися якнайширше. Ми працюємо над методиками, які дають змогу вводити препарат ін’єкційно або приймати орально. Якщо люди не страждатимуть від болю, це поліпшить якість їхнього життя, і ми всі матимемо більше можливостей жити довше.

Ті технології, над якими ми працюємо, використовуються для лікування один раз у житті, а не постійно. Це забезпечує його вищу якість протягом більш тривалого часу. Сьогодні тривалість життя в різних країнах різна, і вона змінюється. І річ не лише в якості медицини, а й у поєднанні соціальних, економічних, екологічних чинників.

Так, медицина має розв’язувати проблеми, пов’язані зі здоров’ям громадян, боротися із хворобами. Якщо ми зможемо використовувати біотехнології, щоб знайти ліки, наприклад від онкологічних захворювань, або зрозуміти, що саме впливає на агресивний розвиток раку, ми зможемо запобігти безлічі смертельних випадків у майбутньому й поліпшити якість життя людей.

Спілкувалася Анна Віштак