Напівзалізна дівчина. Марина Лук’янова

Тріатлон — дисципліна, що поєднує біг, плавання і велоспорт, — відлякує багатьох спортсменів-любителів, адже мало хто може дозволити собі витрачати по дві-три години на тренування майже щодня. Проте, як виявилося, стати тріатлетом цілком реально, головне — бажання та вміння правильно організувати свій час. Марина Лук’янова не вважає за необхідне доводити комусь, що вона — успішна тріатлетка. Все, чого вона прагне, — реалізувати свій потенціал у професії, яку обрала, а спорт використовує як засіб підтримувати гарну фізичну форму й отримувати максимум задоволення від життя.

— Марино, які у вас були стосунки зі спортом? Він увійшов до вашого життя ще в дитинстві чи вже у свідомому віці?

— У дитинстві я декілька років займалася танцями, згодом було айкідо, яке захопило мене на шість років. Потім — тренажерний зал, але толку від цього майже не було, бо відвідувала я його епізодично. Приблизно у 22 роки я придбала машину, а невдовзі — й кілька зайвих кілограмів. Тоді я зрозуміла, що з цим терміново потрібно щось робити.

Так я почала бігати. Обрала для себе біговий клуб і мету — подолати 10 кілометрів. Записалася на WizzAir Marathon. Але біг не приносив мені особливого задоволення. Просто була мета — подолати дистанцію. Я її досягла, але заплатила високу ціну — довелося довго відновлюватися. Сталося так через нерозуміння, для чого саме я все це роблю. На жаль, на той час саме брак цього важливого елемента вплинув на моє рішення припинити бігові тренування.

Потім було плавання. Також періодично. Займалася із групою, іноді плавала сама. У 2017 році обрала свій перший заплив на відкритій воді — Oceanman Benidorm в Іспанії. Дистанція — два кілометри. Мабуть, участь у запливі вплинула на подальший вибір спортивних занять, адже саме після цього я вирішила повернутися у біг і вже чітко усвідомила, що якщо хочу досягти реальних цілей і отримати бажаний результат, потрібно ставитися до всього серйозно. Гойдалки «сьогодні хочу, завтра — ні» не проходять.

— Чому ви обрали саме тріатлон? Це виснажливий вид спорту, який потребує багато часу та сил.

— Розумієте, я — людина, що захоплюється. Для того щоб підтримувати інтерес до тренувань, мені потрібні чіткі проміжні цілі. Ані біг сам собою, ані плавання не стали невіддільною частиною мого життя. Тоді я вирішила об’єднати усі ці захоплення в одне — і тріатлон підійшов ідеально.

Я не бачу себе чемпіоном серед тріатлетів-аматорів. Уважаю, що зусилля краще спрямувати на професійну діяльність, тобто туди, де я реально можу досягти значного успіху. Тріатлон для мене —
це насамперед задоволення та підтримка здоров’я і фізичної форми.

Важливо вибрати красиву ціль і йти до неї. Моя мета — за сім місяців підготуватися до половинки Ironman. (Half Ironman, або Ironman 70.3,  — дистанція в міжнародних змаганнях з тріатлону серії Ironman: 1,9 км — плавання, 90 км — велогонка та 21,1 км — біг. — Прим. авт.). Найбільшою проблемою для мене був велосипед, тому що бігала та плавала я вже досить непогано. Але з часом ця частина тренувань стала улюбленою.

— Як вам вдається поєднувати тренування з роботою?

— Насправді, тренування не забирають багато часу. Головне в цьому процесі — правильно розставити пріоритети й використовувати кожну хвилину продуктивно. На щастя, в мене така робота, що не потребує постійної присутності в офісі, тому іноді я можу виділити час для більш тривалих тренувань. А вже під час пробіжки, плавання в басейні чи їзди на велосипеді обмірковую робочі моменти, мрію, злюся, насолоджуюся миттю й життям, відчуваю себе щасливою.

На роботі намагаюсь використовувати кожну хвилину. Вважаю, що і в робочих моментах, і під час тренувань важливо не те, скільки саме часу ви на це витрачаєте, а як продуктивно ви це робите. Пробіжки зазвичай тривають близько години. Басейн забирає приблизно стільки само часу. Але справжній часожер — велосипед: тренування можуть тривати три години або й більше. Саме тому я залишаю виїзди на велосипеді саме на вихідні, коли маю достатньо часу на відпочинок, спілкування з сім’єю та друзями. Я вважаю, що якість часу, який ми проводимо з близькими, набагато важливіша за кількість. Краще дві години якісного спілкування зі стовідсотковою присутністю тут і зараз, аніж день, проведений в одному приміщенні, але кожен — у своєму ґаджеті.

Улітку намагаюся тренуватися на вулиці. Особливо це стосується велосипеда, тому що крутити педалі на велостанку — не дуже цікаво. У таких випадках я ставлю перед собою планшет або ноутбук і переглядаю щось цікаве або корисне.

Вирішила спробувати бокс, зрозуміла — не моє.

— Чи дотримуєтеся ви якоїсь дієти?

— Ні. Я не дотримуюсь особливих дієт чи спортивного режиму харчування. Я не дуже люблю себе обмежувати, тому надто не замислювалась щодо цього. Розумієте, тріатлон — це величезна піч, у якій спалюється неймовірна кількість енергії, тому постійно рахувати кожну калорію у період активної підготовки до змагань немає сенсу. Однаково баланс буде від’ємний. Обираю меню інтуїтивно. Взагалі не люблю солодкого, крім чорного шоколаду. Не їм м’яса. Улюблена кухня — індійська, обожнюю рибу й морепродукти.

— Що вас надихає? Що змушує не зупинятися й крутити педалі?

— Перше та найголовніше — отримувати задоволення від спорту, розвиватися, ставати кращою, ніж я була вчора, досягати поставлених цілей. Усе інше мене не обходить. Тому в мене немає когось особливого, кого брала б за взірець та чиїми досягненнями надихалась би. Наприклад, коли я тренуюся з групою, завжди трапляється так, що я опиняюся серед людей, які швидші за мене. Щоби не пасти задніх і не змушувати інших чекати, мені доводиться викладатися на повну. Це дуже важко. Але після таких тренувань я відчуваю, що стала сильнішою, швидшою і можу поліпшити свій особистий результат. Це дає мені натхнення й сили рухатися далі.

Нещодавно замислилася над тим, щоб я «залишила собі» із цієї тріади, якби вирішила припинити займатися тріатлоном? Відповідь — велосипед. Те, що колись давалось мені так важко й відбирало багато сил, стало моїм улюбленим видом спорту.

У мене є мрія — пересуватися містом лише на велосипеді, і колись я обов’язково втілю її в життя!
— Які ваші спортивні цілі на цей рік?

— Головне — впоратися з двома «половинками», тобто пройти Half Ironman. Для цього я обрала два змагання: Ironman 70.3 у Гдині — в Польщі, та Ironman 70.3 в Істрі — у Словенії. Окрім змагань з тріатлону планую взяти участь у декількох «велосотках», напівмарафонах і, можливо, у запливах на відкритій воді, але ще не вирішила, в яких саме.

— Щоб ви порадили тим, хто лише думає почати займатися тріатлоном і спортом взагалі?

— Перед тим як зробити цей доволі серйозний крок, ви мусите чітко розуміти, чого саме бажаєте. Хто ви є насправді? Що для вас важливіше — спортивні досягнення та результати чи задоволення від того, чим займаєтеся? Знайдіть свій ідеальний баланс і намагайтеся його підтримувати. Ставте перед собою реальні цілі. Навчіться ловити справжній кайф від тренувань і використовуйте кожну хвилину свого життя так, щоб потім не було шкода витраченого часу. Це єдине, що не підлягає поверненню.

Спілкувалася  Ірина Баранська