І цiлого неба мало. Наталія Деркач

Сказати, що Наталія людина зайнята, — це майже нічого не сказати. Як директор з росту (Chief Growth Officer) фармацевтичної компанії, вона відповідає за створення і виведення на ринок нових препаратів, розширення портфеля продуктів та запуск стартапів.  Як засновниця та ідейний натхненник косметологічного напряму компанії опікується брендами Hyalual та Instytutum. Ця тендітна жінка має чемпіонські амбіції — серйозно займається парашутним спортом у складі команди-четвірки, літаючи на тренувальні збори за кордон, а ще виховує двох дітей. З Наталією ми зустрілися в її офісному кабінеті, на вигляд такому динамічному, як і його власниця.

— Пані Наталіє, «Юрія-Фарм» — сімейний бізнес. З якого віку ви до нього долучилися?

— Я вирішила, що вчитимуся на лікаря, ще в молодшій школі. У старших класах вже почала допомагати в компанії: виконувала якусь адміністративну роботу, бралася за будь-які завдання. Пам’ятаю, мої друзі хотіли після університету отримати якусь високу посаду. А я хотіла саме працювати, і не важливо, на якій посаді. Почала на молодших курсах, щоб не витрачати час, а отримувати досвід. Батьки мене підтримували, вони для мене взірець.

З третього курсу стала працювати над проектом інтернет-аптеки, який тоді запускався. Хоча батьки бачили мене в академічній медицині. Я спробувала «традиційний» шлях: пішла в інтернатуру, вела хворих, написала наукову статтю. І зрозуміла, що це не моє, що хочу і можу допомагати більшому числу людей.

Потім «Юрія-Фарм» почала впроваджувати виробництво препаратів на основі гіалуронової кислоти, розробляти ін’єкційні препарати для косметології, ортопедії і травматології. По суті, я створила новий напрям в компанії — Hyalual. Було непросто: новий для України високотехнологічний продукт, для якого тоді ми не мали ні досвіду розробки, ні виробничих ліній, ні ринкових позицій. Проте мені було дуже цікаво. Я загалом така людина, яка любить стартапи і все нове.

Науково-дослідна лабораторія корпорації «Юрія-Фарм» — одне з місць сили для Наталії.

— Стартапи більше притаманні IT-сфері. Чи є щось таке, що ви підгледіли у них і впровадили у своїй компанії?

— Так, концепцію Product Оwner’ства, яку ми адаптували. Адже ключове завдання Product Owner’а — зробити так, щоб класна ідея перетворилася на готовий продукт, вивести його на відповідні ринки, щоб він став прибутковим. Ми вже понад рік працюємо по-новому й бачимо, як підвищився рівень залучення й відповідальності за весь життєвий цикл продукту.

— Над чим ще працюєте? Ваші розробки створюються в Україні чи за кордоном?

— Ми маємо власний науково-дослідний центр в Україні, де створюємо ін’єкційні та інфузійні препарати. Також працюємо з багатьма лабораторіями за кордоном, наприклад, швейцарськими. У нас широкий портфель продуктів і багато напрямів.

Цьогоріч ми вивели на ринок продукт для лікування ішемічного інсульту. Дослідження показали, що він допомагає позбутися наслідків хвороби у кожного третього пацієнта. Цей препарат покращує якість життя, він справді потрібен Україні.

З донькою Іриною на відпочинку в Дубаї.

Також ми отримали кредит Європейського банку реконструкції та розвитку на реалізацію проекту «Хемотека» для онкологічних пацієнтів. Він покликаний зробити препарати хіміотерапії доступнішими. Персоналізовані, вже готові до введення дози формуються під пацієнта, а медсестри не контактують з «хімією», розводячи препарати.

— Розкажіть більше про ваше дітище, бренд Hyalual.

— Наші ін’єкційні косметологічні препарати вже добре відомі на ринку, і не тільки в Україні. Вони використовуються лікарями. Стосовно ін’єкційних процедур існує думка, що «нам ще рано». Проте інколи буває запізно, коли лікар-косметолог розуміє, що кардинально не допоможе, і скеровує до пластичного хірурга. Тому якщо є показання, краще зробити, ніж відкласти на потім.

Ще ми завершили розробку унікальної антиейдж-процедури нового покоління фракційного омолодження шкіри без побічних ефектів і реабілітаційного періоду. Плануємо представити її у вересні. Perfoskin — це такий ролер з голками для наноперфорацій в стерильному одноразовому блістері й контейнер зі спеціальним препаратом. За одну процедуру опрацьовується все обличчя, шия та декольте — чотири тисячі наноперфорацій! Уже маємо досвід застосування — лікарі й пацієнти, які спробували, дуже задоволені результатом.

— А що ж таке Instytutum, про який ви згадали на початку нашої розмови?

Із сином Юрієм.

— Це окремий проект. Це косметика для кінцевого споживача. Ми не за красиві люксові баночки, ми за ефективність. Тому наші продукти мають активні інгредієнти в робочих концентраціях і створені у швейцарській лабораторії. Як лікар і як жінка я вважаю, що косметика для догляду має давати видимий результат. Саме такий підхід ми реалізовуємо в наших засобах.

— Як вам вдається поєднувати кар’єру, сім’ю і мати такий чудовий вигляд?

— Завжди намагаюся ставити амбіційні цілі, які наповнюють життя особливим сенсом. Коли
є пристрасть, натхнення та любов до того, чим займаєшся, плюс дисциплінованість, можна багато чого встигнути. Дисциплінованості мене навчило навчання в медуніверситеті. Якщо мої друзі могли приходити пізніше на пари чи навіть прогулювали їх, то у нас таке просто неможливо. Навіть пропустивши одну пару, ми її відпрацьовували. А ще приходиш додому — й знову вчишся.

— Усі, хто зайдуть на вашу сторінку в соцмережах чи до вашого робочого кабінету, де на стіні висить велике фото парашутистів, не зможуть не запитати про ваше неординарне захоплення — парашутний спорт. Як сталася зустріч з ним і що він означає для вас зараз?

— Ой, наразі він для мене майже все! (Сміється.) Дуже вагома частина мого життя. Це не просто хобі, це повноцінний спорт. Це спортивні цілі й змагання, розписані принаймні до середини 2021 року.

Почалося все спонтанно чотири роки тому. Співробітниця стрибала з парашутом, і я пішла з нею. Пішла й залишилася. Пам’ятаю, стрибнула в тандемі, приземлилася й відразу записалася на навчання.

У мене все виходило, кожен новий рівень здавала з першої спроби. Хотіла відразу пройти всі сім етапів, але зламала ногу — на відпочинку, як кажуть, на рівному місці. Від розчарування плакала. Потім були змагання для новачків, в яких наша команда перемогла, і цей результат досі не побитий. Потім я одразу зібрала команду-четвірку, й ми почали серйозно тренуватися, адже нас готували чемпіони світу.

Наталія зі своєю командою під час тренувальних стрибків в Іспанії.

Парашутний спорт — це складно. І не так фізично, як ментально. Дуже непросто не збитися при виконанні фігур у стані вільного падіння, на високій швидкості.  Потрібно виконати 22 блоки і 16 фігур, які чергуються та змінюються. Тут важливо вчасно зорієнтуватися і діяти, не «гальмувати». Тобто тут інтелектуальна складова — ключова!

— І як на таке захоплення відреагували близькі?

— Мабуть, тільки коли виконала норматив на майстра спорту України, всі остаточно прийшли до стадії прийняття. (Сміється.) Одинадцятирічна донька вже стрибала зі мною, вона в захваті, а ось семирічний син цю тему ігнорує. Іринка просилася вже давно. Минулого року домовилися: якщо закінчить рік на відмінно, то відведу на аеродром. Вона принесла похвальний лист, і я вже не відкрутилася — все-таки дала слово. Зізнаюся, було за неї страшно. Цьогоріч знову відмінниця, і знову стрибок. З татом вона домовлялася в письмовій формі. Підійшла до справи креативно, і він здався.

— Далеко не кожна мати здатна на такий вчинок.

Наталія приділяє багато уваги самостійній роботі над пілотуванням купола парашута, тренуючись на аеродромі під Києвом.

— Своїх дітей я виховую в любові, це найголовніше. Намагаюся нічого особливо не забороняти, щоб вони могли реалізовуватися. Не убезпечую їх від усього, щоб не виросли тепличними. Хочу, аби вони самі визначалися з рішеннями, помилялися, вчилися. Звичайно, материнський інстинкт не дає про себе забути, але намагаюся себе контролювати.
— Який ваш рецепт хорошої фізичної форми й активної працездатності?

— Я намагаюся спати 7–8 годин на добу. Людина, яка добре відпочила, більше встигає. Без відновлення немає продуктивної роботи. Знаєте, є така байка: чоловік пиляє дерево, виходить задовго й погано. Йому кажуть: нагостри пилку. На що пиляр відповідає, що на це немає часу. От я за те, щоб періодично гострити пилку.

Також я розібралася з режимом харчування, відмовилася від деяких продуктів, наприклад, тих, які містять лактозу. А якщо з’їдаю щось недозволене, відпрацьовую у спортзалі. Вважаю обов’язковими регулярні тренування.

— Про що мріє Chief Growth Officer (CGO) великої фармацевтичної компанії?

— Хочеться придумати препарат, який би розв’язав невирішену світову проблему. Це дуже складно з боку й затраченого часу, й фінансів. Їх ми особливо не маємо, бо ми не світовий фармацевтичний гігант. Тому перед нами стоїть виклик не просто розробити продукт, а придумати спосіб, як зробити це швидко й довести до пацієнта в найстисліші терміни. Ми працюємо над продуктами, які допомагатимуть людям з невиліковними хворобами. Хочемо створити препарат, який би забезпечував пацієнтам тривале повноцінне життя, і щоб українські розробки пролунали масштабно на світовій арені.

Ще одна дуже серйозна проблема у світі — туберкульоз. Є мультирезистентні форми цієї хвороби, на які не діють затверджені протоколи лікування. Ми працюємо над новими інфузійними препаратами, які б лікували такі форми туберкульозу.

— Що ви порадили б молодим керівникам?

— Бути активними, не боятися експериментувати, визначатися з рішеннями й брати на себе відповідальність. Не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Спілкувалися Жанна Лаврова, Марина гудзевата