Молодий і зухвалий Андрій Рошканюк

Я люблю колір у всіх його проявах, а власному сприйняттю кольорів завдячую Закарпаттю, де народився і прожив до 18 років. Там особлива природа, особливі відтінки, які, я певен, «прописалися» в мені десь дуже глибоко і впливають на мою творчість ще з дитинства. Був період, коли я викладав малим діткам рисунок. Мені це надзвичайно подобалося, певно тому, що у свої 33 я ще й сам дитина, та й у 60 буду.

«Папужки» 100х120 см. олія, полотно

Натхнення звідусіль

Мене наснажує навколишній світ, мандрівки. Люблю бувати в Азії — Індії, Таїланді, Камбоджі, особливо — Шрі-Ланці. Азія надихає мене на несподівані сюжети й цікаві задуми, і зовсім не обов’язково вони мають бути пов’язаними з місцем, де я перебуваю. У подорожах я не працюю, а набираюся вражень. Коли повертаюся, починаю творити з новим запалом. Натхнення — це особливий стан. Іноді я на нього чекаю, іноді змушую себе взятися до роботи, бо головне — початок. Про художників побутує думка, буцімто на нас сходить муза після алкоголю чи ще чогось такого. Принаймні це не про мене. Кінцевий результат я бачу наперед на 90 відсотків ще до того, як сідаю за мольберт. Такий метод допомагає мені систематизувати творчий процес.

Шкідливість ідеалізму

Я намагаюся зупинитися вчасно, бо є перфекціоністом у всьому: в побуті, у творчості. Часом працюю над однією картиною місяць, інколи й два. Щось доробляю, підмальовую. Але це не добре — так роботу можна просто «замучити». Проте від себе нікуди не подінешся: я люблю вимальовувати, зауважувати найдрібніші деталі. Використовую різні техніки, різні фарби — акрил, олію, акварель та олівці. З картиною, що на обкладинці, пам’ятаю, добряче намучився: то тінь не виходила так, як хотілося, то кольори. Я вчуся на своїх помилках і так самовдосконалююся. На жаль, на чужих навчитися нереально. Поки що я не знайшов свого особливого стилю, та й не думаю, що знайду, бо мене цікавить надто багато різного. Хай там як, вважаю, що академічна освіта для художника дуже важлива, бо у творчості потрібно рухатися від складного академізму до спрощення. Іншої дороги немає.

«Весела зебра» 100х100 см. олія, полотно

Сприйняття краси

Мистецтво має відповідати часу. Сучасне мистецтво не завжди мені довподоби, бо часом страждає текніка виконання і

«Відтінки мрій» 120х100 см. акрил, полотно

концепція. Я не сприймаю некрасивого, негативного й потворного мистецтва. Таке мене пригнічує. Мета мистецтва — нести красу, адже в нашому житті й так надто багато негативу, злості. Мистецтво має від цього відходити — цілком. Я розумію, що негативом легше вразити, ніж позитивом. Не завжди розумію я й тих художників, хто виливає свій біль на полотно. Якщо в тебе в житті проблеми, піди до психолога, або розкажи все близькій людині, яка тебе розрадить. У моєму житті вистачає проблем, але я малюю веселкові зебри й рожеві фламінго. Мій світ такий — веселий і різнобарвний.

Щастя навколо

Я не прагну до регалій. Головна мета — бути щасливим.
Щастя — це коли рідні здорові, коли у них все добре. Це найголовніше. А от щастя в роботі — коли продаються картини. Так, гроші важливі, але ще важливіше відчуття, що комусь справді потрібне те, що ти робиш. Хоча кожну свою роботу я пишу не для когось, а для себе. Вкладаю свою енергетику, частинку душі. Сподіваюся, вона все ж таки в нас є, щиро в це вірю. А ще дуже тішуся, коли мені дякують, пишуть позитивні відгуки про мої роботи, але й з вдячністю сприймаю обгрунтовану критику. Особливо від колег по цеху.

«Хурма» 60х40 см. олія, полотно

Велика мрія

Я мрію про власний будинок. Коли живеш 18 років у селі, маєш город, дачу в горах, то звикаєш до почуття близькості до землі, певної свободи, коли сусіди не гупають по голові.
Я досить часто люблю бути на самоті з думками, мені так комфортно. Хіба що не уявляю собі подорожей наодинці.
А от творити — тільки на самоті. Не можу працювати, якщо хтось є поруч. Мені потрібно зачинитися, включити музику, випити кави. Сподіваюся, скоро матиму власну майстерню, і тоді спробую зайнятися скульптурою і чимось більш концептуальним. В університеті я це дуже любив.

«Феєрія» 100×80 см. акрил, полотно

Вміння себе продавати

Я не працюю на замовлення, пишу лише те, що мені подобається. Копіювання не сприймаю взагалі, тому роботи не

«Таємниці» 100х100 см. акрил, олія, полотно

повторюю. Оригінальність для твору мистецтва — найголовніше. Художник — професія нестабільна. Художником бути складно, дуже складно. Важко і творити, і займатися маркетингом, бо як інакше люди про тебе дізнаються? Поки робиш одне, страждає інше. А себе потрібно продавати. До того треба хист, якого я не маю. Узагалі я не продаю свою роботу, я продаю свій витрачений час. Якщо ти відомий художник, ти маєш продаватися і заробляти гроші, бо вони дають змогу розвиватися й рухатися далі. Але самі по собі гроші не мають бути метою. Головне — не зупинятися й розвиватися.

Марія Васильківська