OceanWoman Власта Шовковська
«Майже в кожного з нас залишилася нереалізована дитяча мрія, — говорить Власта. — Ми не всі стали чемпіонами, видатними дослідниками, підкорили омріяну вершину. Oceanman для тих, хто вірить у свої сили, мріє перемогти, бути ліпшим з ліпших. Для тих, хто бажає самовдосконалюватися, попри вік». Спілкуючись із цією енергійною жінкою, мимоволі задумуєшся: «А може й собі?». Власта готова багато зробити для популяризації України як плавальної країни, яка здатна проводити змагання на високому рівні й відкрита для учасників із інших країн, і доводить це не словом, а ділом. А ще вона переконана, що ми могли б створити автентичні українські змагання, що, як і Oceanman, прогримлять на увесь світ.
— Пані Власто, ви брали участь у багатьох спортивних змаганнях. Коли готуєте Oceanman, яку ідеальну картинку уявляєте?
— Під час етапу змагань Oceanman у Греції в запливі брала участь жінка, їй було далеко за шістдесят. Вона мала чудовий вигляд, прекрасну фізичну форму й після фіналу піднялася на п’єдестал. Це велика праця, бажання й самоконтроль, щоб, попри вік, залишатися в чудовій формі. Минулого року в Oceanman Odessa брали участь люди з інвалідністю. Вони стартували з усіма. І це чудово! Ми не поділяємо людей і не перешкоджаємо їм на шляху до мрії. Oceanman — це свято для всіх, від 16 до 116. Це змагання для душі, для особистих досягнень.
— Чим відрізнятимуться цьогорічні змагання?
— Офіційні дистанції Oceanman лишилися незмінними: 10, 5 і 2 кілометри. Ми залишили дитячий заплив, оскільки найбільший ажіотаж на реєстрації спостерігався саме довкола нього! Дитяча дистанція — комфортна й безпечна, дітей видно з берега.
Також буде багато корпоративних команд на 500-метрівці. Це згуртовує будь-яку команду, бо не важливо, як добре ти плаваєш, головне — який результат ви покажете всі разом.
Ми намагатимемося зробити перебування спортсменів і вболівальників на території спортивного табору ще комфортнішим. Відкриють додаткові фуд-корти, магазини, а ще запропонують пакет екскурсій на різні смаки. Тому гостям рекомендуємо приїздити на кілька днів раніше або затриматися в Одесі після фестивалю.
— Ви були першою, хто на стартах Oceanman організував благодійний заплив. Розкажіть про цю ініціативу.
— Минулого року ми познайомилися із хлопчиком Вовою, який був здоровою дитиною, але в п’ять років захворів. У нього прогресує атрофія м’язів. Отож вирішили плисти заради Володі. Подарували йому комп’ютер, провели інтернет, посприяємо, щоб він мав змогу навчатися в школі. Цього року також запланований благодійний заплив, а дитину, якій підуть кошти, оберемо разом із одеським благодійним фондом «Корпорація монстрів».
— Коли говорити про Oceanman Odessa-2018, за яку складову змагань ви хвилювалися найбільше?
— Ми переймалися погодою: за день до змагань почався шторм і заплив опинився під загрозою. Разом зі мною переживали служба порятунку на воді, служба безпеки. За ті кілька днів я набула багато нових знань: як ставити буї, якою має бути довжина канату для нього і скільки потрібно мішків піску, щоб буй не знесло. (Сміється.) Проте я могла не хвилюватися, бо зі мною була надійна команда з п’яти прекрасних чоловіків-рятувальників з Одеси. Вони заспокоювали: «Власто, не хвилюйся, скільки в тебе зайшло спортсменів у воду, стільки й вийде. Може вийти більше». І так і сталося. На реєстрації стався збій: одну людину система не зареєструвала, тож за даними у воду ввійшло 300 людей, а вийшло… 301! (Сміється.)
А ще серед плавців була літня жінка. На фініші її супроводжували вже 11 майстрів, та вона ніяк не погоджувалася сідати в катер, стверджуючи, що хоче самостійно фінішувати. І ми чекали на неї цілісіньких півтори години на березі. Без неї не починали ні нагородження, ні фуршет.
До тренувань у басейні я додаю фітнес, кардіотренування, йогу, стейчинг. Загалом витрачаю півтори години на басейн і півтори години на спортзал. Зрозуміло, що кожен обирає собі навантаження сам. Проте спорт затягує.
— Що потрібно мати плавцям і чи потрібно серйозно готуватися?
— Обов’язково довідка від тренера про те, що учасник пройшов курс плавання і має хорошу фізичну підготовку. А ще — довідка від лікаря про стан здоров’я, що в учасника здорове серце й він може брати участь у змаганнях.
До запливу на відкритій воді потрібно готуватися щонайменше півроку, адже це не пустощі. Почніть з маленьких дистанцій. Для новачків найкраще підходить спринт на два кілометри.
— Ви братимете участь у змаганнях?
— Торік я не плавала через травму спини, а цьогоріч уже плистиму. Намагатимуся швиденько подолати дистанцію, щоб ще й встигнути всіх нагородити. Цього літа пройду всю українську серію змагань і візьму участь у запливах у Києві, Черкасах, Дніпрі.
— Як саме ви готуєтеся?
— Весь час плавати від бортика до бортика — нудно й нецікаво. Тому до тренувань у басейні я додаю фітнес, кардіотренування, йогу, стейчинг. Загалом витрачаю півтори години на басейн і півтори години на спортзал. Зрозуміло, що кожен обирає собі навантаження сам. Проте спорт затягує. Тепер, навіть коли я прогулююсь із цуценям, роблю розминку, присідаю, поки він бавиться. Через життєві обставини я себе запустила, в мене накопичилася зайва вага. Отож, приводжу себе до ладу, щоб увійти в гідрокостюм, а це не так легко. Я знаю ціну гарній фізичній формі.
— Чи маєте певні ритуали перед змаганнями?
— На ніч випиваю 50 грамів коньяку й лягаю спати. (Сміється.) Тому що хочу виспатися і побути на самоті напередодні важливого запливу. Не всім підходить. Розумію. Та я не є ЗСЖ-людиною за своєю природою. Займаюся плаванням, бо мені це в кайф.
— Чи залишається у вас час на інші хобі, окрім плавання?
— Люблю читати й мандрувати. Я подорожую лише на вікенд, і не обов’язково за кордон. Мені подобається прокидатися вранці в маленькому українському містечку, де мене ніхто не знає, занурюватися в систему їхніх координат радощів і цінностей. Такі невеличкі поїздки дають змогу розслабитися, відволіктися й дуже надихають.
— Пані Власто, чому варто брати участь в Oceanman Odessa?
— Щоб узяти участь в Oceanman, не обов’язково плавати професійно. Я виступала на змаганнях з плавання в різних країнах — Італії, Іспанії, Греції — і бачила, які щасливі пересічні люди, що можуть брати участь у цих стартах. Погодьтеся, адже це кайф, коли відчуваєш, що ти знову молодий, бадьорий, сильний! Я мріяла, щоб і в Україні відбувся такий захід! І наразі, попри всі організаційні складнощі, це свято спорту, здоров’я й бадьорості тішитиме нас другий рік поспіль.
Спілкувалася Ірина Татаренко
