Скарлетт Йоханссон: супердівчина з великим серцем

Стати актрисою вона мріяла з дитинства, адже виховувалася у творчій родині на класичних фільмах. З восьми років Скарлетт почала відвідувати престижну акторську школу в Лос-Анджелесі, а першу кінороль отримала, коли їй не виповнилося й десяти. Зігравши надломленого долею підлітка у стрічці «Заклинач коней» у 14 років, Скарлетт завоювала міжнародну популярність, а вже у 18 вона на рівних грала з Біллом Мюрреєм у фільмі Софії Копполи «Складнощі перекладу».

Якби Йоханссон не стала актрисою, то легко зробила б кар’єру співачки. Десять років тому вона випустила 2 сольні альбоми й дотепер продовжує час від часу записувати пісні.

З Біллом Мюрреєм у картині «Складнощі перекладу».

Скарлетт приписували безліч романів: від Джастіна Тімберлейка до Джареда Лето. Вона двічі була заміжня (за канадським актором Раяном Рейнольдсом та французьким журналістом Роменом Доріаком). У другому шлюбі Скарлетт стала матір’ю, її донечці Роуз нещодавно виповнилося чотири роки.

Цьогоріч Йоханссон знімалася відразу в чотирьох фільмах. Спершу втілила роль Наташі Романофф (Чорної Вдови) в «Капітані Марвелі», а потім її ж — у завершальному фільмі про пригоди команди супергероїв «Месники: Фінал». Проте для героїні Скарлетт пригоди на цьому не закінчилися: наступного року на екрани вийде фільм, який так і називається: «Чорна Вдова».

Наташа Романофф у фільмі «Месники: Фінал».

На додачу до супергеройських стрічок, Скарлетт з’явилася у двох фільмах в образі матері. Перший — комедійно-драматична стрічка «Кролик Джоджо» новозеландця Тайка Вайтіті. У ній Скарлетт зіграла маму німецького хлопчика Джоджо, що дружить з єврейською дівчинкою Ельзою, яку переховують від фашистів. Це фільм-фантазія на тему дитячих уявлень про події, що відбуваються в нацистській Німеччині. І в цей страшний час поруч із хлопчиком перебуває мама, готова знайти смішне й добре в найпростіших речах.

Події фільму «Шлюбна історія» — це сучасна історія розлучення подружньої пари, в якої зростає син. Скарлетт блискуче зіграла роль, оскільки не з чуток знає, через що доводиться проходити батькам, які розлучаються.

Схоже, у Скарлетт найскладніші часи вже позаду. Наразі в актриси нові стосунки — із коміком Коліном Джостом. Вона помітно розцвіла й розслабилася. На нашу зустріч у готель Four Seasons актриса прийшла в синіх джинсах і яскраво-червоному топі, який дав привід пожартувати з нею на тему «Scarlett in scarlet». Аж надто її ім’я співзвучне з назвою червоного кольору — кольору пристрасті й відродження.

— Скарлетт, створивши відразу два материнських кінопортрети, чи відчуваєте ви, що не тільки у вашому житті, а й у вашій кар’єрі настав новий період?

— Так, безумовно. У кіно я працюю вже понад 25 років. І за цей час у моєму житті сталося дуже багато змін. Було все: відкриття, розчарування — деякі з них увірвалися в моє життя несподівано, інші, навпаки, тяглися протягом тривалого часу. Траплялося не раз, що попри мої вкладені сили й енергію, все розсипалося, як картковий будиночок. У мене було багато злетів і падінь, і я зазвичай відчувала себе так, ніби намагалася осідлати хвилю: то я верхи на ній, то вона раптом спадає, і мені потрібно чекати приходу нової. У минулому я часто боялася, що прийдешня хвиля просто розіб’є мене вщент, але тепер мені здається, що я навчилася не боятися… Хтозна, можливо, тому, що мій хлопець захоплюється серфінгом? Я зрозуміла, коли хвиля спаде, то треба просто гребти назустріч прийдешній. Не потрібно лякатися. І відтоді, як я позбулася страху, набула спокою, який дарує свободу.

— Які найяскравіші моменти свого життя ви б виділили?

— Їх було багато. Мені важко вибрати якісь певні. Це правда. Адже в житті були й захопливі миттєвості, й моменти відчаю. Проте зараз, після періоду трансформації, яка відбулася зі мною, я відчуваю, що стала цілком іншою… Нещодавно моя мама подивилася «Шлюбну історію», де я грала, й сказала важливу для мене фразу: «Ти жінка, у тебе вийшло». Хіба це не дивно, що вона виділила саме мою роботу як доказ моєї зрілості, а не, приміром, те, що я стала матір’ю? У цьому — вся моя мама! (Сміється.)

— Як ви вважаєте, чи допоміг вам у вашій роботі той факт, що ви стали матір’ю?

— Гадаю, що так. На мою думку, однією з обов’язкових умов успішного створення кінообразу є вміння співпереживати своєму герою. Для цього необов’язково випробовувати те саме, через що пройшов герой. Головне — співчувати йому. Відтоді, як я стала мамою, у мене ніби з’явилася додаткова серцева камера, яка дає змогу нескінченно любити дитину. Мені здається, я вперше відчула, що можу зробити для іншої людини абсолютно все, все віддати їй і навіть пожертвувати собою, якщо це знадобиться для її щастя. Звісно, для мене як актриси такі почуття безцінні. Цікаво, що я ніколи до цього не грала матерів і ось тепер — відразу двох. Коли життя надає тобі багатобарвну палітру, то в тебе з’являється більше можливостей для творчості.

Кадр з нової стрічки «Кролик Джоджо».

— Не можна було не помітити, що у вас склалися теплі стосунки з виконавцем ролі Джоджо, сином вашої героїні у фільмі «Кролик Джоджо». Як проходив знімальний процес, чи доводилося вам імпровізувати?

— З Романом, який виконав роль Джоджо, працювати було легко й весело. Та й сам режисер, Тайка Вайтіті, любить пожартувати й розрядити ситуацію. До того ж він часто переписує діалоги під час зйомок, тому що йому на думку повсякчас спадають нові ідеї. Він завжди прислухається до ритму розповіді, для нього це надзвичайно важливо. Тому часто доводилося імпровізувати. Зізнаюся, імпровізація — не найсильніший мій бік. Тому мені завжди було легко виконувати вимоги Ноя Баумбаха (режисер «Шлюбної історії»), не змінювати написаних ним діалогів. Водночас якщо вправлятися в імпровізації, то для цього важко знайти кращого режисера, ніж Тайка. Він відкритий до будь-яких експериментів. І він чудово ладнає з дітьми на знімальному майданчику.

— Ви й самі нещодавно були такою дитиною. Що насамперед спадає на гадку про той час?

— У мене безліч прекрасних спогадів. Я завжди дуже любила свою роботу. Пам’ятаю, коли фільмували «Заклинач коней», під час однієї з драматичних сцен я неймовірно сильно відчула, як у мені раптом щось змінилося. І я інтуїтивно зрозуміла, що ось це і є вживання в акторський образ. Це було неймовірне відчуття.

— Однак, напевно, траплялися й негативні моменти? Як ви з ними впорувалися?

— Так, мені доводилося багато подорожувати й бути далеко від дому й моїх рідних. На щастя, зі мною майже завжди була моя мама, з якою ми дуже близькі. Проте я однаково сумувала за братом, за домівкою.

Наразі в актриси нові стосунки — із коміком Коліном Джостом.

— Чи підтримуватимете ви свою доньку, якщо вона колись виявить бажання стати актрисою?

— Я підтримаю її в будь-якому прагненні, навіть якщо вона захоче отримати чорний пояс з карате. (Сміється.) Найголовніше, аби та справа, якою вона займатиметься, приносила б їй задоволення. Моя мама теж завжди мені твердила: якщо робота на знімальному майданчику перестане приносити тобі задоволення, то немає ніякого сенсу все це продовжувати.

— Ви якось сказали, що міркуєте над тим, аби коли-небудь зняти свій фільм, але поки не знайшли для цього відповідного сценарію. Які картини вас вразили так, що вам хотілося б зняти щось схоже?

— Останнім часом з’явилося багато талановитих режисерок, роботами яких я захоплююся. І коли бачу їхні фільми, виникає бажання також взятися за режисуру… Наприклад, мені дуже сподобалася стрічка Альми Харель «Лапочка» за сценарієм Шая Лабаф. Це історія власного життя самого актора. Чудовий фільм. Пару років тому я бачила стрічку Хлої Чжао «Вершник» про молодого ковбоя, який не може більше займатися улюбленою справою через отриману ним травму голови. Надзвичайно тонка картина… Кейт Шортланд, у якої я грала в «Чорній Вдові», кілька років тому зняла «Ерудицію», яка теж знайшла відгук у моєму серці. Мені подобаються фільми, що розповідають історію героя, який пройшов через важкі випробовування або пережив травму, фізичну чи емоційну. Такі історії, які дають тобі змогу заглянути всередину цього героя й доторкнутися до його переживань.

Лєна Бассе, Лос-Анджелес