Факти про Рембрандта, яких ви могли не знати

Народився майбутній художник 15 липня 1606 року в Лейдені. З раннього дитинства хлопчик виявляв інтерес до живопису, тому в 13 років батько-мельник віддав його вчитися малювати. Пізніше Рембрандт навчався в Амстердамі, а потім разом з другом відкрив власну майстерню – живописець, якому ледве виповнилося 20, сам став набирати учнів.

Завдяки філігранному володінню прийомом світлотіні й використанні його для передачі емоцій Рембрандт рано стає популярним художником. З’являються замовлення, гроші, слава.

«Викрадення Європи», 1632.

У 1634 році Рембрандт одружився на Саскії ван Ейленбюрх, знатній і багатій патриціанці. На той час художник вже мав неабиякий статок, тому це не був шлюб з розрахунку: молоді гаряче кохали одне одного. Саскія народила трьох дітей, але всі вони швидко помирали. Четвертий син вижив, але померла його мама. Їй було 29. Невдовзі Рембрандт втрачає ще й маму та сестер.

Потім були дві громадянські дружини (остання, Хендрик’є Стоффельс, народила доньку Корнелію), осуд церкви, втрата замовлень, борги. Все майно, а з ним і багата художня колекція з картинами Рафаеля, Джорджоне, Дюрера, ван Ейка, йде з молотка за безцінь. За ухвалою суду всі майбутні картини повинні продаватися в рахунок погашення боргів. Рембрандта навіть позбавили права мати майно, крім одягу й приладдя для малювання. Попереду були злидні.

«Сон Йосифа». 1645.

Згодом завдяки далекоглядності сина Тітуса родині все-ж таки вдається відкрити антикварний магазин, де Рембрант був оформлений експертом, і придбати будинок. Помер художник на руках у доньки Корнелії у 1669-му, не змігши пережити смерть сина.

Незважаючи на життєві негаразди, Рембрант майже ніколи не переставав писати. Його творча спадщина величезна: близько 600 живописних полотен, майже 300 офортів і 1400 малюнків, а картини можна побачити в музеях Австрії, Америки, Англії, Німеччини, Росії, Швейцарії, Франції. Найбільша ж колекція — у Рейксмузеї в Амстердамі.

«Нічна варта», 1642

Майже чотириметрове полотно стало знаковим – із знаком мінус – у кар’єрі Рембрандта.  Правильна назва картини – «Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока та лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга». «Нічною вартою» вона стала після того, як її, забуту на два століття, виявили мистецтвознавці.

Робота була замовлена ​​Стрілецьким товариством Нідерландів. Груповий портрет шести рот мав прикрасити нову будівлю суспільства. Від художника чекали традиційного парадного портрета – всі в ряд. Смілива динамічна композиція розуміння у замовника не знайшла: невдоволення викликало те, що когось із зображених було видно добре, а хтось опинився на задньому плані. Тому її повісили в інше, не призначене для неї місце, обрізавши полотно з усіх боків.

Хоч деякі тогочасні поціновувачі мистецтва відразу побачили в «Нічній варті» шедевр, більшість замовників Рембрандта від нього відвернулися.

«Блудний син у таверні», 1635

Дрезденська картинна галерея, Дрезден

«Блудний син у таверні» — це взагалі-то автопортрет художника з коханою дружиною Саскією на колінах. Не викликає сумнівів, що автор писав цю картину, будучи абсолютно щасливим. Саме в цей період життя Рембрандт багато і плідно працював, був популярний, отримував високі гонорари за свої роботи. Це один з двох автопортретів художника разом з дружиною.

«Автопортрет з двома колами», 1629.

Кенвуд-хаус, Лондон

Рембрандт поклав за правило писати автопортрети, але мало зображував себе за роботою. По суті, це другий із серії автопортретів, на яких він постає з мольбертом і пензликами. Взагалі маестро з Нідерландів написав, можливо, найкращі автопортрети усіх часів. Чим не селфі сімнадцятого століття?

«Даная», 1633-1647

Ермітаж, Санкт-Петербург

Полотно, яке зберігається в петербурзькому Ермітажі, ледь не було безповоротно втрачено в 1985 році через вандала, який облив його сірчаною кислотою, а потім порізав ножем.

Рембрандт писав картину для свого будинку. Моделлю була його перша дружина Саскія ван Ейленбюрх, однак та Даная, яка дійшла до нас, на Саскію зовсім не схожа. Рентгенівське дослідження полотна показало, що Рембрандт частково переписав обличчя Данаї після смерті дружини – і зробив його схожим на обличчя іншої своєї коханої.