Олена Макеєва: біг як медитацiя

Event Ukraine поспілкувався з Оленою під час її підготовки до марафону «Юнгфрау», який призначено на 7 вересня. 42 195 км, перепад висот 1 829 м, 4 000 учасників — такими є статистичні дані марафону, і ці цифри роблять його особливим. Старт розташований в Інтерлакені (565 м над рівнем моря), а фініш – на висоті 2095 м. «Цей найкрасивіший марафон світу буде підкорений мною у 2017 році», — якось написала Олена на своїй фейсбук-сторінці. І виконала обіцянку, дану насамперед собі самій.

— Пані Олено, з чого почалося ваше серйозне захоплення бігом?  

— Я твердо переконана, що все приходить у наше життя невипадково і вчасно. Важливо навчитися помічати ці знаки й керуватися своєю інтуїцією, відчувати своє тіло. Якщо відверто, то починала я багато разів, й щоразу мене вистачало лише на три пробіжки. Навіть не припускала, що біг колись стане невіддільною частиною мого життя.

А почалося все з пропозиції подруги, яку я сприйняла з гумором. Адже точно знала, що мене вистачить саме на три пробіжки. І я дуже здивувалася, відчувши, що ці пробіжки набули зовсім іншого змісту. Незабаром подруга зійшла з дистанції, а я продовжила свій біг.

— Як ви готувалися до першої серйозної дистанції — півмарафону?

— Мій перший півмарафон — це радше мій виклик стереотипам. Тоді мені казали, що готуватися треба мало не півроку. А я не люблю стереотипи, борюся з думкою натовпу, словом, роблю все навпаки. Мені подобається доводити, що всі обмеження — лише в голові. Як каже мій тренер Олександр Кузін: «Якщо ти пробігла свій марафон в голові, ти пробіжиш його і в житті». Визначальне — це внутрішня впевненість і віра в себе. Саме вона мотивує і дає колосальну енергію. Я ніколи не роблю те, що мені не до душі, навчилася відчувати своє внутрішнє «так».

Готувалася я стандартно та щиро раділа досягненням, коли подолала свої перші 3 кілометри. Дуже швидко стала бігати по 10 кілометрів на день. Взагалі я не ставила собі ніяких часових меж, важливо було добігти до фінішу. Водночас я була морально готова зійти з дистанції, якби моє тіло сказало «стоп». І це важливо — бути готовим до будь-яких обставин і приймати їх. Якоюсь мірою це свобода, вміння приймати себе таким, яким ти є, зі своїми перемогами й поразками. Не варто намагатися бути ліпшою за інших, важливо бути кращою версією себе вчорашньої.

— Чи змінилися ваші повсякденні звички?

— Біг не просто змінив моє повсякдення, він цілком змінив моє ставлення до життя. Кожен марафон — це не змагання з іншими, це тривала й відверта розмова із самою собою. Це можливість пересвідчитися у визначених життєвих пріоритетах, впоратися зі страхами й лінощами, відточити характер, виховати силу волі, навчитися грати «втривалу». А ще жити в миті — тут і зараз.

І не варто шукати штучні мотивації, це не працює надовго. До бігу треба прийти підготовленим морально. Це певна філософія життя. Усвідомивши її одного разу, вже ніколи не зможеш жити інакше.

— Як ви ставитеся до правильного харчування й загалом до дієт?

— Не впевнена, що біг змінив мій раціон, тут значний вплив мало знання свого організму. Я вчасно потрапила до Школи здоров’я дієтолога Катерини Толстікової — розібралася, як працює організм, і навчилася правильно харчуватися. Я не відмовляю собі в тому, чого хочу, живу повноцінним життям і прислухаюся до свого організму. До слова, келих червоного вина за день до марафону — це must для мене. І все завдяки Олександру Кузіну, який теж не сприймає ніяких заборон. Адже біг — це задоволення, а не заборони.

— А як вам вдається за такої щільності робочого графіка включати в нього ще й тренування?

— У моєму житті був і волейбол, і великий теніс, і фітнес, і плавання. Однак біг — це найнезалежніший вид спорту: взула кросівки й побігла. Адже немає нічого ліпшого, ніж раненько бігти порожніми вулицями й насолоджуватися сонним містом. Для мене важливо лягти спати до одинадцятої та прокинутися о шостій ранку в гарному настрої і сповненою енергією.

— Я знаю, що ви кілька разів брали участь у складному гірському марафоні «Юнгфрау» у Швейцарії.

— Так, цього року — мій третій «Юнгрфау». Першого разу був безперервний дощ і сніг на фініші, вдруге з погодою пощастило — чисте блакитне небо, снігові вершини гір, а ось що буде цього разу — побачимо. Гори непередбачувані. Однак я точно знаю — це найкрасивіший марафон у світі.

Долаючи марафон «Юнгфрау».

— Але ж бігти по гірській місцевості важче, ніж «по рівному». Чи не виникало бажання зійти з дистанції?

— Марафон — це завжди невідомість. Ти можеш бути ідеально підготовленим, але щось піде не так. І до цього треба бути готовим морально.

Відверто, бажання зійти з дистанції часом виникає. Особливо коли починається крутий підйом. Перепад висоти тут — майже 2 кілометри. Проте за кожним підйомом буде перепочинок в оточенні снігових вершин. Це незабутні враження, незрівнянні ні з одним марафоном на рівнині.

— Які ще вершини хочете підкорити? Немає бажання спробувати новий вид спорту?

— Я чекаю розіграшу лотереї на участь у Лондонському марафоні навесні 2020 року. Я познайомилася з Лондоном 10 років тому. Тоді, в листопаді, він мені здавався сірим, мокрим, чужим. Відтоді ніби щось заважало мені повернутися туди: за дивним збігом обставин я тричі отримувала візи з запізненням і скасовувала поїздки — ніби щось не пускає мене в це місто. Проте я щиро вірю, що в Лондон мене приведе саме марафон, і місто мене зустріне абсолютно інакше.

Про інші види спорту навіть не думаю. А навіщо? Мені подобається біг і незалежність у ньому.

— Що б ви порадили тим, хто лише починає свій шлях у спорті й мріє пробігти марафон?

— Не варто навіть починати бігати, якщо вам це не приносить задоволення. Не потрібно прислухатися до модних віянь і змушувати себе. Знайте, що перші 3–5 кілометрів завжди даються важко, організм прокидається, налаштовується і, звісно, чинить опір. Не поспішайте — швидкість не важлива, куди важливіші відчуття в тілі. Шукайте цікаві маршрути, зелені або снігові парки — краса природи захоплює й відволікає одночасно. Насолоджуйтеся всім, що бачите й відчуваєте, отримуйте задоволення від кожного кроку.

І ще: перший марафон — це як перше кохання, він запам’ятовується найбільше. Виберіть його самостійно. Париж, Рим, Лондон, Берлін або Київ — це має бути виключно ваш усвідомлений вибір.

Спілкувалася Жанна Лаврова