Тренування

Анастасія Даугуле: спорт як задоволення

Анастасія Даугуле, ведуча «Ранку з “Інтером”», з недавнього часу — палка прихильниця й учасниця аматорських багатокілометрових запливів на відкритій воді. Event Ukraine поцікавився в Анастасії, як нове захоплення змінило її життя.

Освіта: історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Каразіна.

Практика у сферах: журналістика, телебачення, медіатренінги.

Особистий слоган: «Живи! Кохай! Пливи!».

Книги, що надихають: «Діалоги» Платона, «Політика» і «Поетика» Арістотеля.

Люди, які надихають: сучасники.

Для початківців: почніть хоча б з чогось! Не відкладайте — ось трохи схудну, розберу завали на роботі, впорядкую графік… Починайте сьогодні, не чекайте на ідеальний момент. Його не існує.

Лише за пару років після початку тренувань у басейні тендітна телеведуча встигла переплисти Босфор, взяти участь у серйозних міжнародних змаганнях на відкритій воді серії Oceanman в іспанському Бенідормі та на італійському озері Орта з дистанцією у чотири з половиною кілометри. За її плечами і перетин Дніпра в його найширшій частині, і підступний через великі хвилі та бурхливу течію заплив «Втеча із замку Іф» у Марселі.

– Анастасіє, як ви усвідомили, що настав час для змін?

– Захоплення спортом у свідомому віці приходить не просто так, воно пов’язане з якимись психологічними трансформаціями. Принаймні так було у мене. Настав момент, коли зрозуміла, що мені не вистачає спорту. І я вирішила спробувати повернути його. Першим кроком став абонемент до фітнес-центру. Якщо бути точною, то абонементів було аж три! Тобто у мене було три спроби, і я їх майже «провалила»! Перший «згорів», другим скористалася лише раз. Повернулася до залу з третім, але невдовзі усвідомила, що мені чогось бракує. А саме – чіткої системи, фіксації досягнень, мети, яка вимірюється не тільки цифрами, а й емоціями.

– Чому обрали саме плавання?

– Я вважала, що вмію плавати й учитися мені не треба. Під «умію» йшлося про курсування вздовж берега в сонячних окулярах і ще й так, щоб волосся залишалося сухим. Проте після повернення до бігу твердо вирішила, що хочу навчитися плавати так довго, як можу бігти. Це було моє новорічне бажання. Невдовзі у «Фейсбуці» випадково побачила, що спільнота LIVE.LOVE запрошує на відповідні заняття. Та ще й заклик був надзвичайно заманливим — «Пропливи свій перший кілометр!». Того самого дня й записалася. Так новорічне бажання перетворилося на нову грань життя.

анастасія даугуле учасниця запливів

– Яким було ваше перше змагання на відкритій воді?

– Про те, що існують запливи за межами басейнів, я дізналася випадково – на тренуванні хлопці обговорювали якесь змагання у Франції. Почула назву — «Втеча із замку Іф». На той час я навіть свого першого кілометра не пропливла і заліку не отримала! Загуглила, зареєструвалася, не маючи жодного уявлення про те, що на мене чекає. Лише потім дізналася, що цей заплив для аматорів за складністю оцінюється у вісім–дев’ять балів за десятибальною шкалою. У французькому варіанті він називається «Виклик Монте-Крісто» — і недарма! Іноді через бурхливе море й надто примхливу погоду організаторам доводиться скасовувати заплив заради безпеки учасників. Мені пощастило – мій старт відбувся!

Прилетіла на змагання без компанії, трохи нервувалася, але коли побачила цей плавальний Вавилон із різноголосим і строкатим натовпом, перехопило дух від захвату.

Тоді я ще не мала ні гідрокостюма, ні ластів, ні спеціальних енергетичних гелів. Як джерело енергії мала лише три звичайні банани й пристрасне бажання подолати дистанцію — два з половиною кілометра. І я це зробила! Вклалася у відведений час, але було неймовірно важко. Декілька разів рятувальники запитували, чи все у мене гаразд і чи не хочу зійти з дистанції. Але я відмовлялася, а в голові стугоніла лише одна думка: «Хоч би доплисти!».

– Як ви знаходите у своєму щільному графіку час для тренувань? Від чого довелося відмовитися?

– Я перебудувала своє життя — вирішила, що буду справжнім «жайворонком», і припинила ходити на вечірки. Вони крадуть час, який ліпше використати для глибокого повноцінного сну. Засинати потрібно до десятої вечора — гормон мелатонін починає активно вироблятися з цього часу і приблизно до першої години ночі. Якщо в цей проміжок ми не в царстві Морфея, якість сну значно падає. Ми спимо, але повноцінно не відпочиваємо. Наш організм не встигає відновити енергетичні запаси й завершити необхідні «ремонті роботи» — я про відновлення та ріст клітин.

Зараз вибір між вечіркою чи презентацію та тренуванням і відпочинком для мене очевидний: завжди обираю спорт і якісній сон.

Анастасія Даугуле в гідрокостюмі

– Як тренування впливають на ваш емоційний стан і продуктивність?

– Поступово починаєш розуміти, що коли нервуватимеш через дрібниці, рівень гормону стресу підвищиться в три з половиною раза. Коли я опиняюся в надто складних ситуаціях, єдиний ефективний для мене метод – посилене фізичне навантаження, утричі більше від звичайного. Лише це мене рятує. Спрацьовує «захисний механізм», і вже за 30–40 хвилин після початку фізичної активності організм починає посилено виробляти ендорфіни — «гормони радості». Проте справжній кайф від бігу чи плавання я починаю відчувати після першого кілометра. Відчуття гармонії, щастя, задоволення, абсолютної ясності думки. Ти можеш виплисти з величезної кількості своїх проблем фізично, емоційно й інтелектуально.

– Чи змінилося ваше оточення після початку активного спортивного життя?

– Так, коло спілкування дуже змінилося. Стали абсолютно нецікавими багато новин від моїх знайомих, суто розважальний контент або зацикленість на професійній діяльності.

Мені цікаві люди, які живуть різноманітно, якісно, яскраво, вдумливо, усвідомлено, зі змістом. Моє захоплення плаванням змінило і моє оточення, і якість спілкування, його смислову насиченість і глибину.

призерка анастасія даугуле

– Як змінилося ваше харчування? Чи дотримуєтеся ви певної дієти?

– Я вважаю, що перед ухваленням серйозного рішення про дотримання будь-якої дієти потрібно поговорити з фахівцем, здати аналізи на гормони, тест на рівень метаболізму, пройти обстеження за призначенням лікаря.

З моїм робочим ритмом дотримуватися певного типу харчування дуже складно. Та й найкращий принцип – розумний підхід. Я відмовилася від чистого цукру. Зазвичай не вживаю біле борошно, молоко, прості вуглеводи. Натомість обираю різноманітну зелень, білки, здорові жири, овочі, фрукти, кисломолочні продукти.

– На яких змаганнях ви бачите себе цьогоріч?

– О, запланувала я багато! Вирішила, що візьму участь принаймні у трьох цікавих запливах на відкритій воді. Замислилася над вибором дистанції — якщо раніше думала лише, щоб доплисти до фінішу, аби не зняли з ганьбою з дистанції, то зараз обираю її довжину. Подолати коротку й поставити персональний рекорд за швидкістю або ж вибрати щось триваліше? Наразі мій рекорд щодо відстані — чотири з половиною кілометра на Oceanman L’ago di Orta – озеро Орта в горах Італії. Усвідомила, що можу проплисти ще більше й дуже цього хочу!

– Анастасіє, щоб ви порадили тим, хто хоче спробувати себе в аматорському спорті, але не знає, з чого розпочати?

– Універсальна порада для початківців — почніть хоча б з чогось! Не відкладайте — ось трохи схудну, розберу завали на роботі, впорядкую графік… Починайте сьогодні, не чекайте на ідеальний момент. Його не існує.

Не робіть із своєї мети спортивний диктат. Не женіться за результатами. Аматорський спорт — це насамперед задоволення і життя у гармонії з собою.

Спілкувалася Ірина Баранська