Час для насолоди мистецтвом: частина тринадцята

Художник закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Працює в техніці олійного традиційного живопису, відеоарту, звертається до фотографії, об’єкту, інсталяції. Вивчає простір пейзажу, працює в техніці магічного реалізму, постмодернізму. Лауреат першої премії Pinchuk Art Centre, номінант премії Future Generation Art Prize. Стажувався  в студії Ентоні Гормлі (Лондон). Роботи художника були неодноразово представлені в PinchukArtCentre, програмі Венеційської бієнале, в галереї Saatchi в Лондоні, а також на Art Basel, Dallas Art Fair, Vienna Contemporary й інших амбітних заходах і майданчиках. Роботи знаходяться в приватних і музейних колекціях України, Європи, Америки, Азії, Австралії. Батько п’ятьох дітей. Живе і працює в Харкові.

– Артеме, що привело вас у мистецтво?

– З дитинства я помічав деталі, що видавалися мені особливо привабливими. Вочевидь, мистецтвом я почав займатися через любов до краси, яку вирішив помножувати ще дитиною.

– Ваше найяскравіше арт-враження дитинства, що вплинуло на вас як на художника?

– Підручник з анатомії Готфрида Баммеса.

– Як би ви охарактеризували своє мистецтво п’ятьма словами?

– Естетика. Етапна різноманітність. Стабільна якість. Пошук. Зацікавленість.

– Ваше мистецтво – то є добре продумані дії або ж те, що йде з підсвідомості?

– Ідея з’являється з підсвідомості, техніка розробляється у кожній серії відповідно до завдання. Портрет, абстрактна композиція чи магічний реалізм, що прихований у краєвиді, вимагають різного тлумачення та технічного підходу. Надихнути можуть сутінки, фрагмент відеокліпу, незакінчений колаж доньки, деталі гравюри Дюрера… Найчастіше ці враження відтискаються у підсвідомості назавжди, і я пам’ятаю, що було поштовхом до кожної з серій.

– Які проблеми ви включаєте у коло своїх мистецьких зацікавлень?

– То є, швидше, візуальні образи, що у них спостерігається внутрішня динаміка. Це дослідження, наприклад, динаміки пейзажу, плину ритму, руху напруги й розрядки.

– Назвіть одну виставку, яка у вашій кар’єрі була особливо значущою? Чим вона запам’яталася?

– Це виставка Hope!, тобто «Надія», у межах Венеційської бієнале (2015). Національний павільйон України розмістився на набережній Riva dei Sette Martiri, на шляху від Arsenale до Giardini. Тимчасовий скляний павільйон символізував нову «прозору» Україну. Там було представлено й мою роботу. Ключовим у цій експозиції було видовище. Там збіглося все: ідея, концепція, робота, сам павільйон, його прозорість. Вода за склом, здавалося, теж складала частину експозиції.

– Чи продовжуєте працювати над новими темами, картинами сьогодні в режимі карантину?

– Так, робота кожного дня для мене є нормою та правилом. Самоорганізація є дуже важливим фактором – я власноруч вибудовую особистий графік, ставлю завдання та виконую їх. Зараз працюю над серією «Імпульс». Застосовую гравюрні техніки, що їх я вивчав за допомогою колекції гравюр Національного музею у Лондоні протягом місяця, перекладаю їх у живопис та комбіную з мальовничими ефектами спалахів світла.

– Поділіться лайфхаками вашого перебування на карантині в ці непрості для планети дні?

– Я – інтроверт, карантин виправдав моє небажання лишати майстерню. Напевно, сьогодні треба використати можливість і сфокусуватися на тому, що є важливим та цікавим. Таким чином зробити те, що давно хотілося та про що давно мріялося.

– Заглянемо в майбутнє: як, на вашу думку, зміниться світ після пандемії? Розглядаємо, будь ласка, оптимістичний сценарій!

– Онлайн-життя людини набуде значення повсякденності, а оффлайн перетвориться на мегацінність.