Еліна Світоліна: дівчина на мільйон

Еліна Світоліна народилася у спортивній родині. Її батько займався боротьбою, а мама — веслуванням. Першим захопився тенісом старший брат Юліан, а з ним на корт пішла й Еліна.

Наполегливість, працьовитість і неймовірне бажання рухатися вперед привели Еліну на вершини світового тенісу. У 2018 році дівчина здобула перемогу на підсумковому турнірі Жіночої тенісної асоціації у Сінгапурі й завершила рік на рекордному для себе — і для України — четвертому місці світового рейтингу.

Тріумф Еліни на Підсумковому турнірі WTA в Сінгапурі підняв вітчизняний теніс на інший рівень, а за її успіхами стали стежити навіть люди, далекі від тенісу.

Цьогоріч Еліна оголосила про створення благодійного фонду свого імені. Слова не розійшлися з ділом. Після проведення дитячого тенісного табору було відібрано першу четвірку юних спортсменів із різних регіонів України. Вони потрапили під опіку фонду, що передбачає підтримку участі в міжнародних турнірах, забезпечення екіпіруванням, навчання в тенісних академіях за кордоном.

— Еліно, ви почали займатися тенісом в чотири роки. А коли і як прийшло усвідомлення, що ви можете зробити спорт своєю професією? Скільки вам було, коли ви отримали перші призові? 

— Спершу заняття тенісом були для мене просто грою. Я насолоджувалася процесом перебування на корті. Згодом пріоритетом стала перемога. Я намагалася обіграти всіх дітей, які були в підгрупі. Усвідомлення того, що теніс може стати моєю роботою, прийшло, коли мені було 14–15 років, коли пішли більш вагомі призові, з’явилися серйозніші контракти й завдання. Я завжди ставила собі за мету вигравати великі турніри, але грала не заради призових. Батьки навчили: коли ти виходиш на корт, всі сили потрібно віддавати тільки перемозі. Тому найголовніше для мене — це перемога. Тільки вона мене мотивує. Мої цілі — виграти турнір Великого шлему, і не один. А ще — стати олімпійською чемпіонкою.

Перемога на підсумковому турнірі Жіночої тенісної асоціації у Сінгапурі 2018 року.

— Чи думали ви над тим, щоб отримати ще якусь професію? Адже професійне спортивне життя не дуже тривале. Уже маєте уявлення про те, що робитимете, коли закінчите кар’єру?

— Батьки завжди радили мені інвестувати в себе. У віці 15–16 років я почала замислюватися, що потрібно розвиватися не лише в тенісі. Знаєте, бувають складні моменти в сезоні, коли ти думаєш, що програєш багато матчів, — практично щотижня. Це все тому, що протягом року відбувається дуже багато турнірів. І ось в такі моменти я особливо розумію, що не можна концентруватися лише на тенісі.

Зараз моя сфера інтересів включає такі теми, як власний бізнес і психологія, і я проходжу курси з цих сфер. Також вчуся за напрямами: правильне харчування, психологія і здоровий спосіб життя. Мене це все дуже цікавить, я ж займаюся спортом. Дізнаюся багато нового для себе і застосовую нові знання у житті.

Загалом, я завжди намагаюся думати наперед, що буде завтра, і мати запасний план.

— Ви заснували благодійний фонд Elina Svitolina Foundation. Розкажіть трохи про цей проєкт. Як виникла ідея? Що плануєте?

— Ідея з’явилася три роки тому. Я добре пам’ятаю своє дитинство, ті труднощі, з якими стикалася. Тому зараз мені дуже хочеться допомагати тим, хто починає свій шлях у спорті. Саме для цього я і заснувала свій новий проєкт в Україні. У нас багато планів. Будемо організовувати дитячі спортивні табори, розвивати тенісну інфраструктуру в Україні, давати стипендії талановитим діткам. Також підтримуватимемо участь дітей в міжнародних турнірах.

Спорту я віддала все своє життя, і мені подобається, що я можу ділитися досвідом з дітьми, підказати щось батькам. Я знаю, дітям неймовірно важливо мати змогу побачити щось нове, загорітися для подальших звершень. Це не тільки мотивує їх рухатися вперед і досягати спортивних успіхів, а й допомагає в особистому зростанні. Завдання фонду — дати дітям змогу розвиватися за допомогою спорту.

— У вас дуже щільний графік. Ви любите планувати наперед чи орієнтуєтеся за обставинами? Тайм-менеджмент — це ваше?

— Так, графік дуже щільний, оскільки є надто багато заходів, які я хочу відвідати, багато турнірів, в яких потрібно брати участь. Ми з командою подорожуємо з січня по листопад, тому в цей час я завжди в роз’їздах і все треба встигнути.

Наступний рік у мене розпланований ще з грудня. Я люблю, коли все чітко й наперед. Звісно, завжди є якісь несподіванки. Часом мені навіть подобається, коли виникає непередбачувана поїздка — це буває дуже цікаво й додатково мотивує.

— Ви живете в Лондоні й на півдні Франції, багато подорожуєте. Чи є якесь одне місце, яке ви вважаєте домом?

— Можна сказати, я щойно переїхала з Лондона і живу частково в Женеві, частково в Монте-Карло. Проте мій дім залишається в Одесі. Дуже люблю повертатися до своїх рідних, до бабусі. Коли я приїжджаю додому і спілкуюся зі своїми близькими, я завжди розслабляюся і відпочиваю психологічно. Ніщо не може цього замінити. Я насолоджуюся кожною хвилиною, коли вдома. Рідна їжа для мене — це завжди неймовірні відчуття. На жаль, я можу вирватися додому нечасто. Утім намагаюся використати будь-яку можливість, щоб приїхати в Україну й повністю перезавантажитися. Мені це дуже допомагає.

— Як впливають на вашу спортивну форму зміни часових поясів, як боретеся з джетлагами? Що робите під час перельотів?

— Після 7–8 років постійних переїздів я вже не так гостро відчуваю зміну часових поясів. Я до цього звикла й чітко знаю, що потрібно робити, щоб легше перенести дискомфорт. Найкращий спосіб боротися з джетлагом — це спробувати одразу налаштуватися на часовий пояс країни призначення. Навіть якщо для цього потрібно не спати 12 годин після прильоту, краще так і зробити. Тоді організм зможе швидше перелаштуватися. Також я п’ю багато води й приймаю магнезію — це допомагає організму знизити стрес від зміни часових поясів і нестачі сну.

— А як впливають на вашу форму романтичні стосунки з першою ракеткою Франції Гаелем Монфісом? Чи немає між вами конкуренції, наприклад, хто підніметься вище у світових рейтингах?

— Між нами немає конкуренції. Навпаки, ми підтримуємо одне одного. У тенісі дуже довгий сезон, це досить складно витримати. Тому бувають моменти, коли просто не вистачає мотивації, трапляються поразки. Саме тоді ти розумієш, як чудово, що поруч з тобою людина, яка тебе розуміє від і до, підтримує та мотивує.

— До речі, про рейтинги. Певний час ви були третьою у світі, а 2019-й рік завершили шостою. Як сприймаєте такі «гірки»? Та й взагалі, як упоруєтеся з невдачами?

— Я дуже вмотивована людина і завжди налаштовуюся на перемогу. До того ж поруч зі мною моя команда та родина, які мене підтримують. Рейтинг оновлюється щотижня, і єдине, що я можу зробити, — щодня працювати на всі сто відсотків. Я не можу довго засмучуватися чи страждати через невдачі, це мені не властиве.

— Як проводите дозвілля?

— Зараз захоплююся психологією та вивчаю все про здоровий спосіб життя. Звісно, проводжу час разом з Гаелем: іноді ми ходимо в ресторан чи просто відпочиваємо. Також інколи я дивлюся футбол і вболіваю за нашу збірну.

Люблю літературу. Наразі захопилася книжками з психології та бізнесу, але щоб відпочити й розважитися, можу взяти і художні твори. Моє правило — обов’язково прочитати декілька сторінок перед сном.

З бойфрендом — французьким тенісистом Гаелем Монфісом.

— На вашу думку, що є ключем до успіху?

— У спорті — бути працьовитим і витривалим. Віра в себе і постійна робота над собою —  це головне, що потрібно для хороших результатів. Системність і поетапність — запорука успіху в будь-якій справі.

Марина Гудзевата