Час для насолоди мистецтвом: частина четверта

Разом із журналісткою, казкаркою та кураторкою міжнародних арт-проєктів Мирославою Макаревич запрошуємо до сонячної онлайн-галереї сучасних українських художників. Щотижня ми даруватимемо вам яскраві джерела доброго настрою та натхнення! Сьогодні представляємо художницю Ольгу Морозову.

Ольга Морозова заявила про себе як самобутній митець, яскравий представник українського експресіонізму вже наприкінці 1990-х років. Вчилася у класика живопису, професора-легенди Національної Академії мистецтв і архітектури України Василя Івановича Забашти. Учасниця багатьох міжнародних виставок і проєктів нещодавно представляла Україну на Всесвітній виставці жінок Balance for Better у ZeeArts Gallery в ОАЕ й за підсумками цього конкурсу ввійшла до списку Top 100 Women Artists around the World.

– Ольго, що привело вас у мистецтво?

– В мистецтво мене закохали батьки-художники. В дитинстві й в юності мені приносило задоволення не тільки малювання. Я  захоплювалася танцями, писала вірші. Справжню пристрасть до живопису я відчула вже студенткою Академії (НАОМА). – Найяскравіше арт-враження дитинства, що вплинуло на вас як на художника?

– Це передусім творчість справжніх майстрів живопису. Перше сильне враження – це картина Василя Полєнова «Ранній сніг», що зберігається у Національному музеї «Київська картинна галерея» (колишній київський музей російського мистецтва). Я ще дитиною могла довго стояти біля неї. А ще київські пейзажі Олекси Захарчука. Не можу не сказати про зустріч, яка відбулася вже пізніше — з роботами Марка Шагала в його музеї в Ніцці.

– Як би ви охарактеризували своє мистецтво в 5 словах?

– Ідея, пошук форми, колір, рух.

– Ваше мистецтво – це добре продумані дії або ж те, що йде з підсвідомості?

– І перше, і друге у різних пропорціях.

– Чи продовжуєте працювати над новими картинами в режимі ізоляції?

– Так, причому хочеться бігти в усі сторони водночас. Мене дуже зацікавила в нинішньому контексті тема дистанції. Коли ті, хто поруч, повинні бути на відстані, в той час, як люди з різних континентів стали ближче через спільну загрозу. Зараз розроблюю цю тему, шукаю пластичне рішення. Також з’явились ідеї для нового циклу сувоїв, роблю ескізи. А до недавнього закриття парків майже щодня влаштовувала собі пленери, робила пастелі.

– Поділіться лайфхаками вашого перебування на карантині в ці непрості для планети дні?

– Головне для мене це оптимізм і рух: фізичний, духовний, творчий… Постійний пошук, невгасимий інтерес, спілкування з однодумцями.

– Одним із завдань художників є рефлексія на актуальні проблеми суспільства в глобальному й локальному масштабах. Отже, заглянемо в майбутнє: як, на вашу думку, зміниться світ після пандемії? Розглядаємо, будь ласка, оптимістичний сценарій.

– Мені не властиво глобалістичне мислення, тому не берусь прогнозувати. Але ж світ складається з кожної людини, з кожного з нас, тому, звичайно, нинішня ситуація не мине безслідно. Зміни залежать від багатьох факторів. І кожен з нас знаходиться на своїй стадії розвитку – чи деградації.