Гід

По Швейцарії на панорамному потязі: маршрут

Одинадцять озер, гірські вершини й понад тисячу кілометрів запаморочливих краєвидів — це все «Гранд-тур» потягом Швейцарією. Головний редактор Event Ukraine Жанна Лаврова проїхалася лише частиною маршруту, але стверджує: відкривати альпійську країну саме таким способом цікаво й комфортно.

Швейцарська залізниця — це щось особливе й неймовірне. Панорамні вагони з вікнами навіть на даху, тиша й комфорт, а за вікнами — високогірні перевали з озерами, охайні села, стрімкі річки й славнозвісні віадуки.

«Гранд-тур» залізницею — це пересування не одним потягом, а всеосяжна подорож країною, що складається з восьми етапів. Я обрала маршрут з Люцерна до Гріндельвальда, звідти — до Монтре і Кура. Хочете — повторіть мій шлях, а хочете — комбінуйте й обирайте на свій смак.

Порада: Якщо плануєте багато переїздів — купуйте Swiss Travel Pass. Це унікальний квиток, що дає право безкоштовного проїзду всіма видами транспорту, гарантує 50-вiдсоткову знижку на деякі підіймачі та безкоштовний вхід до понад 500 музеїв. Проїзний розрахований на певну кількість днів i коштує немало, але заощадите ви значно більше.

люди у потязі

Зупинка перша: Люцерн

Чарівні дерев’яні мости через Ройс, старовинні вулички з фонтанчиками та вишуканими скульптурами, розписані фресками стіни — такий він, Люцерн, місто посередині країни. Його каркасні старовинні будинки дотепер слугують оселями для швейцарців, які не забувають регулярно реставрувати яскраві розписи на фасадах. Жоден турист не проминає найвідоміший міст Люцерна — Каппельбрюке, або Міст каплиці, збудований у 1333 році. Він уважається найстарішим критим мостом Європи. Більша його частина згоріла у 1993 році через необачно кинуту цигарку, тож нині туристів просять узагалі не палити в центрі міста.

Порада: Завантажуйте мобільний додаток Swiss Travel Guide (Android, iOS) в який інтегровано розклад усього громадського транспорту, інтерактивну схему маршрутів і станцій. До того ж він пропонує рекомендації щодо визначних пам’яток на обраному маршруті.

Зупинка друга: Гріндельвальд

Одне з небагатьох місцин в Альпах, де льодовики так глибоко спускаються в долину, вже з кінця XVIII століття стало місцем відпочинку іноземців. Гріндельвальд — це чудова база для вилазок в гори, насамперед на вершини Фірст і Ейгер.

Мальовнича долина Гріндельвальд, оточена величними горами, заворожує буянням зелені та спокоєм пасторальних пейзажів. Ніде більше у Європі вічні льодовики не є такими доступними, як тут, а 300 кілометрів промаркованих пішохідних і веломаршрутів підійдуть для людей з різним рівнем витривалості.

Коротка поїздка канаткою на гору Фірст — і я вже прогулююся панорамною доріжкою-навісом з прозорою скляною підлогою. Однак пригоди кличуть, і я вже спускаюся донизу на атракціоні First Flyer. Це щось схоже на тарзанку, але замість триматися за перегородку руками ти сидиш у досить комфортному «крісельці» й летиш зі швидкістю майже 80 кілометрів на годину.


Зупинка третя: Монтре

Шийонський замок, який у різні часи слугував в’язницею, прославив ще лорд Байрон. Нині в ньому музей.

У мальовничій затоці Женевського озера, в оточенні виноградників і альпійських вершин, а ще пальм, піній і кипарисів, розкинулося місто Монтре. Тут просто неможливо не гуляти, а довгою квітковою набережною можна й догуляти до Шильонського замку. З його мурів відкривається ще один запаморочливий краєвид на озеро. Окрім субтропічного мікроклімату й приголомшливих краєвидів, перед якими не змогли свого часу встояти такі різні люди, як Байрон, Толстой, Набоков і Чаплін, Монтре знаменитий своєю музичною історією. На Montreux Jazz Festival, головну подію літа, щорічно з’їжджаються сотні тисяч слухачів і найвідоміші музиканти з усього світу. Мало прогулянок? Ловіть ще одну ідею. В офісі з туризму біля вокзалу можна взяти карту місцевих гірських стежок, одна з яких позначена як «улюблена прогулянка Ернеста Хемінгуея».

Гуляти набережною Монтре й насолоджуватися краєвидами Женевського озера в оточенні високих гір можна з ранку до ночі.


Зупинка четверта: маєток Чапліна

Музей з величезною площею в 14 гектарів із чарівними видами на Женевське озеро й Альпи начебто загубився десь в лісах поблизу селища Корсьє-сюр-Веве. Саме тому Чаплін і вибрав цю місцину, перебравшись сюди з четвертою дружиною-красунею Уною О’Ніл, яка народила Чапліну вісім дітей і на той час була вагітною. Вони побралися, коли йому було 54, а їй — 18.

Chaplin’s World — більше ніж просто музей, це цікава концепція, яка то переносить відвідувача на кіностудію, то занурює у приватне життя Чаплінів. «Чарльз і Чарлі — дві різні історії», — впевнені автори музею. Ефект присутності Чаплінів, їхнє повсякдення тут створено завдяки сімейним фото та домашнім фільмам, які знімала Уна. На тих відео — Чаплін очима закоханої дружини: розумний, душевний, бешкетний. Тут він і помер, коли йому було 88. Два роки по тому Уна майже не виходила зі спальні.

І нехай ви, як і я, не є поціновувачем творчості Чапліна, цей музей точно змусить вас поглянути на нього зовсім під іншим кутом і замислитися над перипетіями долі.


Зупинка п’ята: Кур

Найстаріше постійно заселене місто Швейцарії зачаровує своїми неймовірної краси гірськими пейзажами, звивистими вуличками й історичними будівлями. Численні магазинчики, ресторани, бари, музеї й галереї в закритому для автотранспорту старому центрі створюють прекрасну атмосферу для неспішних прогулянок. Одна з цікавин — бар, оформлений швейцарським художником Гансом Гігером, автором образу «Чужого» в однойменному фантастичному фільмі. Ряди немовлят, що стирчать зі стін, стільці, схожі на скелети людей, і арки у вигляді хребтів змусять здригнутися навіть найстійкішого відвідувача.

Старе місто Кура миле, але не особливо примітне, у ньому панує по-швейцарському мінімалістична архітектура. Однак у Кура є й важлива перевага — звідси розходиться безліч туристичних залізничних маршрутів, наприклад, «Льодовиковий експрес» і «Берніна-експрес», тож ваша мандрівка, на противагу моїй, може продовжитися.