Три дні в Стамбулі: враження і поради

Стамбул радо відчиняє свої ворота подорожнім: завітайте, будьте як вдома! Тільки візьміть до уваги: насолодившись по вінця його щирою гостинністю, ви не зможете залишити це місто. Адже Стамбул уже ніколи вас не відпустить…

Султан у лабіринтах Капали Чарши

Стамбул — барвиста казка Сходу. «Тисяча й одна ніч» мала б оживати тут за кожним рогом. Від Сулейманіє ми пройшли лише якийсь квартал, минаючи Стамбульський університет, і натрапили на… справжнього султана! Виявилося, що в лабіринтах Капали Чарши — знаменитого критого ринку — султан походжає без свити, охоче знайомиться з відвідувачами й пильнує за порядком. «Вітаю, моя люба! – султан посміхнувся мені так, ніби все життя чекав лише на мене. — Що шукаємо? Чи кого? А може… вже знайшли?»

Гра слів, поглядів, посмішок. Гомін, нескінченний потік людей: півмільйона відвідувачів проходить щодня цими лабіринтами. Не знаю, як їм вдається не заблукати на Капали Чарши! Це ж просто держава в державі! Понад 60 вулиць, кав’ярні, школи, мечеті, майже 5 тисяч крамничок. А краму! Чого тільки ваша душа забажає: від прянощів і сувенірів до золота і діамантів. Здається, тут можна знайти все.

Голос муедзина кличе до молитви. На якийсь час люди залишають всі свої справи й поспішають, аби скласти подяку Богу.

Коти гуляють Стамбулом, як незворушні шамани. Щось знають, напевне. Продавець стамбульських бубликів втомлено витирає спітніле чоло. Лише Стамбул не втомлюється. Як у вулику, снують його вулицями мільйони перехожих, не стихає потік машин, не змінюється калейдоскоп яскравих кольорів і запахів. Каштани, так каштани… Ідіть на їхній аромат. Не помилитесь!

Небо на блакитних мінаретах

Каштани «з димком» улітку тут популярніші, ніж морозиво. Парадокс? Ні. Отож — каштани… Орієнтуйтеся на них. Забудьте про карти та дороговкази – сміливо крокуйте на запах! Смажені стамбульські каштани є біля всіх визначних місць, де туристу варто затриматись, аби відчути історію міста на дотик. Та хіба тільки міста? Цілих епох, імперій, які змінювали обличчя цілого світу. Зверніть увагу хоч би на цей Іподром, де в давні часи Константинополя, на втіху публіки, по колу бадьоро неслися колісниці, а вітер тріпотів у гривах коней. Тепер тут, біля Єгипетського обеліска, туристи активно роблять селфі з минулим. Серія кадрів – і вперед, до Блакитної мечеті!

Це найбагатша (за оздобою) культова святиня Стамбула. Вона — на всіх листівках, обкладинках путівників, її не оминути. Блакитна мечеть неймовірно красива, як блакитне стамбульське небо, яке вона підпирає своїми мінаретами.

«Мадам, вам слід прикрити плечі, — каже охоронець на вході. — І сукня має бути довшою!» Знаю, знаю… Біля мусульманських святинь – свій фейс-контроль: жодних шортів, футболок та інших модних викрутасів. Не вбрані, як належить? Не біда. Кожному туристу на вході підберуть одяг, який приховає всю невідповідність до ситуації. Спідниця до кісточок (чоловіків у шортах теж це чекає, між іншим), хустка на голову для пані. Щоб потрапити в Блакитну мечеть, треба вистояти чергу. А на вході до святині — зняти взуття. Можна присісти на м’який килим і милуватися внутрішньою оздобою мечеті донесхочу. Туристи так і роблять. До речі, вірянам це не заважає проводити тут молитовну розмову з Аллахом. Толерантність і розуміння — то також Стамбул. І цим він полонив мене з перших хвилин знайомства.

Ласкаво просимо до гарему!

У Стамбулі сюди легко потрапити до гарему. Готові? Тоді тримайтеся вже звичних маяків: від Блакитної мечеті, минаючи рундуки з гарячими каштанами, прямуйте в Топкапи. Це легендарний палац, де століття тому, за часів Османської імперії, мешкали султани, плелися інтриги, вирішувалися долі династій і країн. Гарем, в якому колись мешкали красуні-наложниці, покликані задовольняти примхи султанів-повелителів, нині відкритий для відвідувачів. Зайдіть — і відчуйте себе в часі Золотої доби. Залишилося придбати вхідний квиток. А у високий сезон — ще й вистояти пристойну чергу. Сьогодні на території Топкапи розташований Археологічний музей — один з найвідвідуваніших у Стамбулі.

Та на першому місці, безумовно, Айя-Софія. Найвеличніша споруда Стамбула. Восьме диво світу, одна з найдавніших сакральних світових пам’яток. Хто побачив її — не забуде. Хто не був — неодмінно має побувати. Але на Айя-Софію потрібен час. Окремий час і готовність розчинитися в красі. Пам’ятка Візантійської доби, християнський собор, який переплановували на мечеть, змінювали, добудовували. Він вистояв попри всі історичні колізії… Не знаю, чи восьме, але що диво — безсумнівно! Найграндіозніша споруда — за розмірами їй поступається в Стамбулі лише мечеть Сулейманіє. До якої ми прямуємо, адже…

Поклонитися Роксолані

…Адже тут свій останній спочинок знайшла Роксолана. Українка Анастасія Лісовська, історія життя якої насправді варта сотень томів, які нам ще читати й читати. Полонянка, віроломно вивезена до столиці Османської імперії, яку купили для гарему, вона зуміла не тільки стати улюбленою і законною (!) дружиною султана Сулеймана, а й довгий час керувала цим незворушним, здавалося б, царством. Мечеть Сулейманіє Сулейман Пишний збудував на честь Роксолани (Гюррем). Архітектор задумував усе старанно, а зодчі трудилися з розмахом: не лише в 1550-х роках, коли мечеть постала, їй не було рівних – вона й сьогодні вражає. П’ять тисяч вірян одночасно можуть зайти до споруди. Сулейманіє стоїть на пагорбі, звідки розгортається розкішна панорама міста: обриси мінаретів, Босфор, Золотий Ріг… І тут, на території мечеті, у сусідніх мавзолеях поховані Сулейман і Роксолана. Доріжку до мавзолеїв не вкриває порох — люди йдуть і йдуть до місця останнього спочинку володаря імперії та його коханої дружини. Почуття, які єднали їх за життя, обростають легендами…

Між Азією та Європою

Чайки люблять ласувати вафлями. Хто б подумав! Наш кораблик пливе Босфором, ми п’ємо смачний жасминовий чай з вафлями. Тобто, вафлі ми даруємо чайкам, бо вони їх, здається, люблять значно більше. Красиві морські птахи переганяють наш корабель, змагаються з вітром, потім повертаються до нас. Багато хто мріє перепливти Босфор. Комусь, як чайкам, це вдається зробити по небу. Хтось успішно фінішує в командних запливах через протоку. А хтось вирушає в романтичну прогулянку кораблем. І на його борту час спливає непомітно.

«Може, кави?» — запитує офіціант, вкотре виходячи на палубу з підносом. Я не знаю… Може, дайте ліпше такого еліксиру, щоб зупинити цю мить. Мить, коли ти пливеш між Європою та Азією, коли вітер розвіває яскравий турецький прапор і твоє волосся, коли з берегів відкриваються обриси вишуканих будівель і східної екзотики. Коли…

Зійшовши на берег, біля Галатського мосту купуємо «балік екмек» — бутерброд з рибою. Це теж один із символів Стамбула. Гастрономічний. «Балік-екмек» готують у відкритих ресторанчиках на набережній і подають з лимоном і привітною посмішкою. Смак — незабутній.

Що варто зробити в Стамбулі:

• Якщо ви приїхали до міста на кілька днів, придбайте Istanbul Kart — проїзний квиток на всі види транспорту, що допоможе суттєво заощадити на дорожніх витратах.
• Скуштуйте смачної місцевої кухні в колоритних ресторанчиках. Скажімо, сочевичний суп і кофте із соусом, запивши все айраном або чаєм, – в автентичному закладі Sultanahmet Tarihi Köftecisi. Або в OLD OTTOMAN спробуйте кебаб у горщечку.
• Якщо полюбляєте солодощі, зазирніть у HAFIZ MUSTAFA. Вибір східної смакоти тут просто вражає.
• Не знехтуйте нагодою скуштувати справжнього морозива MARAŞ DONDURMA. Морозиво справді унікальне – його виготовляють на основі козячого молока, а як загущувач додають порошок із кореня дикої орхідеї. Продавці, наповнюючи вам стаканчики холодним смаколиком, влаштовують справжнє шоу.
• Зайдіть на Єгипетський ринок спецій. Це «космос» ароматів і кольорів.
• Підніміться на Галатську вежу. Панорама міста звідти – неповторна.
• На вулиці Істікляль покатайтеся на історичному трамваї, який курсує від 1871 року і є єдиним дозволеним тут транспортом. Трамвайчик дуже колоритний.
• Варто проїхатися тунелем під Босфором. Вийшовши на зупинці Уксюдар, пройдіться до дівочої вежі Киз Кулеси. Там добре пити чай і медитувати.