Час для насолоди мистецтвом: частина восьма
Олена Онуфрів – представниця львівської художньої школи: закінчила Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Львівську академію мистецтв. У творчому доробку Онуфрів виставки у Львові, Києві, Відні, Стамбулі, Касселі, Бухаресті, Сингапурі, Дубаї. Роботи знаходяться в приватних колекціях та музеях України, Австрії, Польщі, Великої Британії, Ірландії, США, Канади, Іспанії, Німеччини, Фінляндії.
– Олено, що привело вас у мистецтво?
– Я народилася в мистецькій родині, і в дитинстві вагалася між живописом і музикою. Батько в мене художник, мати – художник текстилю, а бабуся – музикант. Я співала в хорі, вчилася у музичній школі, проте все більш захоплювалася тим, що створював батько, а він невпинно малював, ткав гобелени, робив мозаїки. Завжди намагалася батькові допомагати, змалечку щось робила руками. Я зростала у дійсно творчій атмосфері.
– Ваше найяскравіше арт-враження дитинства, що вплинуло на вас як на художника?
– Маю дуже теплі спомини: тато часто мене водив по львівських музеях, влаштовуючи імпровізовані екскурсії, розповідав цікаві історії майже про кожну картину. Звичайно, все це формувало художні смаки й уподобання.
– Як би ви охарактеризували своє мистецтво в 5 словах ?
– Вільне. Щасливе. Квіткове. Сонячне. Позитивне.
– Ваше мистецтво – це добре продумані дії або ж те, що йде з підсвідомості?
– І те, і інше. Дуже часто малюю свої мрії у вигляді квітів чи пейзажів місць, куди мрію поїхати. Інколи мої картини – це певні спогади, коли різні фрагменти з подорожей складаються в певний пазл, часто у квітковий пазл, бо саме квіти – мова моїх емоцій.
Я дуже щаслива людина, бо займаюся тим, без чого не змогла б жити. Я – художник-практик, який практикує щодня, без перебільшення.
– Які проблеми ви включаєте у коло своїх мистецьких зацікавлень?
Моя філософія – це філософія краси. Для мене важливо, щоб мистецтво було позитивним і дарувало людям радість. Так, я не піднімаю у своєї творчості серйозних філософських тем, але пишу те, що чіпляє моє серце, інтерпретую та втілюю це у своєму стилі у численних пейзажах, квіткових композиціях… І дарую цей кольоровий, сповненій сонцем і квітами світ людям. Я шукаю нові барви своєї палітри, різні образи й деталі в різних куточках землі під час подорожей. Так народилися «Сади Медичі», «Лаванда» та інші серії.
– Назвіть одну виставку, яка у вашій кар’єрі була особливо значущою? Чим вона запам’яталася?
– Кожна виставка – важливий етап у творчості й у житті. Таких виставок було багато в Україні та різних куточках світу. Цими травневими днями мала відкривати свою персональну виставку в будинку-музею Густава Клімта (Klimt Villa) у Відні. Це мала б бути моя третя виставка у Відні й перша персональна у столиці Австрії. Однак плани людей кардинально змінила пандемія. Як тільки відкриють кордони, будемо ухвалювати рішення щодо нових дат. Можливо, виставка відкриється на початку жовтня під час проведення популярної «Ночі музеїв» у Відні.
– Чи продовжуєте працювати над новими темами, картинами в режимі карантину?
– Так, звичайно. Працюю над серією картин, присвяченій улюбленій Італії. Зараз я особливо сумую за нею, це, можна сказати, мій другий дім. У творчих пошуках все більше прямую у напрямі абстракцій. Відвідала рік назад виставку в Мілані Isaloni Milano 2019: нові інтер’єри задають нові тенденції і у живопису. Мене це дуже надихає. А для тих, хто цікавиться мистецтвом, зокрема моєю творчістю, зараз знімаю відео у своїй майстерні й викладаю в інтернет. Додаю до життя друзів трохи радісних кольорів! Коли бракує живого спілкування, віртуальне стає дуже актуальним.
– Наскільки мені зрозуміло з ваших «карантинних» постів у соцмережах, ви почали стикатися з плагіатом. Як захищаєте свою творчість? Що можете вже з набутого досвіду порадити своїм колегам?
– З розвитком соцмереж набагато більше людей викладають у публічний простір фото своїх робіт. Друзі часто мені надсилають копії моїх картин. Дуже багато людей надихаються моїми роботами, спочатку вчаться на них, але потім знаходять свій унікальний стиль. З такими художниками-початківцями інцидентів не виникає. Проте абсолютно неприпустимою є ситуація, коли копіюють чиюсь роботу, привласнюючи чужу творчість, і використовують її у комерційній діяльності. Я, на жаль, неодноразово з таким стикалася. Дуже болить, коли люди зневажають авторське право. Народжуєш щось своє особливе, і щойно унікальний продукт займе міцну нішу на ринку, зразу цим хтось хоче скористатися. Тоді доводиться підключати юристів. Зараз переживаю неприємну ситуацію з однією тернопільською художницею-журналістом, яка перемалювала мою найвідомішу роботу з серії «Лаванда» – «Мрії про Прованс», яка є основою мого модного бренду, є запатентованою і використовується в кожній колекції. Зараз триває судова експертиза, працюють юристи, мистецтвознавці.
Своїм колегам побажаю відстоювати, захищати свої права. В Україні це непросто. Проте наша країна вже який рік поспіль б’ється, щоб жити за стандартами й законами цивілізованого світу.
– Заглянемо в майбутнє: як, на вашу думку, зміниться світ після пандемії? Розглядаємо, будь ласка, оптимістичний сценарій!
– Сподіваюся, що світ після випробувань стане чистішим, а люди добрішими. У мене дуже багато планів: нові виставки в Україні й за кордоном, нові колекції одягу, покази, навіть якщо все це поки відбуватиметься онлайн… Ми й до цього готові.
